четвер, 26 лютого 2015 р.

Відповіді на 1, 2, 3, 6 питання олімпіади 10, 11 класи

10 клас

1.      Знайдіть зв'язок між наведеними датами, визначивши історичну подію, явище, процес, що їх об’єднує, дайте короткий коментар до неї ( 20 б.) :
Дати
Подія, явище, процес та коментар до них
60 р. до н.е.
49 р. до н.е.
44 р. до н.е.
Послаблення Римської республіки, становлення одноосібної влади Гая Юлія Цезаря (встановлення Першого тріумвірату, початок громадянської війни між Цезарем та Помпеєм (Сенатом), вбивство Цезаря)
1392 – 1395 рр.
1452 р.
1471 р.
Ліквідація удільних князівств на території Великого князівства Литовського (ліквідація удільних князівств Вітовтом, остаточна ліквідація Волинського, Київського князівств)
1638 р.
1709 р.
1775 р.
Зруйнування Запорізьких Січей за наказом іноземних правителів (зруйнування Базавлуцької Січі за «Ординацією», Старої (Чортомлицької) Січі за наказом Петра І, Нової (Підпільненської) Січі за наказом Катерини ІІ).
1776 р.
1783 р.
1787 р.
Створення США (Декларація незалежності, Версальський мирний договір, прийняття Конституції)
1819 р.
1813-1835 рр.
1855 р.
Селянські антифеодальні рухи в Наддніпрянській Україні (повстання військових поселян в Чугуєві, повстанський рух під проводом У. Кармалюка, «Київська козаччина»)
1832 р.
1867 р.
1884-1885 рр.
Парламентські реформи в Англії (реформи виборчого права)
1900 р.
1902 р.
1905 р.
Перші українські політичні партії Наддніпрянської України (РУП, УНП, УСДРП)
вересень
1914 р.
квітень-травень 1915 р.
Вересень 1916 р.
Бойовий шлях Легіону Українських Січових Стрільців (бої за Верейський та Ужоцький перевали, на горі Маківка, на горі Лисоня)
липень-серпень 1924 р.
жовтень 1925 р.
серпень 1929 – січень 1930 р.
Вирішення проблеми репарацій у міжвоєнний період (Лондонська конференція та представлення плану Дауеса, конференція в Локарно, Гаазька конференція та представлення плану Юнга)
березень 1919 р.
жовтень 1922 р.
квітень 1927 р.
Фашизація Італії (створення організації «Фашио ди комбаттименто», «похід на Рим», прийняття «Хартії праці»)

2.Знайдіть зв'язок між історико-географічними об´єктами. Який географічний об´єкт є зайвим? Свою відповідь обґрунтуйте ( 10 б.) :
А. Галицьке, Переяславське, Полоцьке, Київське, Чернігівське князівства
Відповідь: це князівства, які за часи політичної роздробленості Київської Русі існували на території сучасної України, за виключенням Полоцького князівства (сучасна Білорусь).
Б. Англія, Угорщина, Швеція, Данія, Нідерланди
Відповідь: це країни, де у ХVІ -  XVІІ ст. перемогла Реформація, за виключенням Угорщини, де, незважаючи на розповсюдження протестантизму в містах та серед дворянства, за підтримки Габсбургів перемогла католицька церква
В.Пємонт, Савойя, Парма, Модена, Тоскана
Відповідь: це держави, що протягом 1860-1861 рр. об’єдналися в Сардинське (з 1861 р. – Італійське) королівство, за виключенням Савойї, яку голова італійського уряду Кавур передав французькому імператору Наполеону ІІІ
Г.Волинська, Катеринославська, Полтавська, Чернігівська, Подільська губернії
Відповідь: це губернії, що за «Тимчасовою інструкцією Генеральному секретаріат3» передавалися під управління Генеральному Секретаріату, за виключенням Катеринославської губернії, яка залишалася під керівництвом Тимчасового уряду
Д.Ейпен, Ельзас, Лотарингія, Південний Тіроль, Познань
Відповідь: це території, які втратила Німеччина за Версальським договором 1919 р. за виключенням Південного Тіролю, який був переданий Італії за Сен-Жерменським договором з Австрією.

3.Використовуючи підказки, що наведені нижче, визначить та назвіть прізвища видатних історичних діячів. Пояснить, про які події, що пов'язані з даним героєм, йде мова у підказках (14 б.)
А.        Він відомий як ідеолог і лідер самостійницької течії визвольного руху. Його метою було створення незалежної, цілої і неподільної держави «від Сяну по Кубань, від Карпат по Кавказ». У часи революції під його впливом декілька  військових частин вдалися до спроби воєнного заколоту з метою проголошення незалежної держави. 
Відповідь: Микола Міхновський (1873-1924), був одним з ініціаторів та лідерів створеної в 1901-1902 рр. Української народної партії, написав для неї програму, в якій обстоював ідею самостійності української держави. Після Лютневої революції 1917 р. – ініціатор створення української національної армії. Після компромісного ІІ Універсалу УЦР у Києві відбулося повстання полуботківців (в ніч з 4 на 5 липня 1917 р.)
Б.         Він був лідер війни за незалежність своїй країни, яку держави-переможці у 1-й Світовій війні планували розшматувати. Національно-визвольний рух, якій він очолив, привів до проголошення його країни республікою. Цей історичній діяч став її першим президентом. Він провів низку реформ у галузі права, мови, культури і побуту. Завдяки його  зусиллям був зменшений вплив релігії, а держава, яку він очолював,  стала світською. За заслуги перед країною наш герой офіційно одержав прізвисько, яке буквально означає «батько свого народу».
Відповідь: Мустафа Кемаль (1881-1938), отримав прізвище Ататюрк («батько турків»).  З 1919 р. очолив національно-визвольний рух у Туреччині. З 1923 р. перший президент Турецької Республіки. Провів низку прогресивних реформ: ліквідація султанату і проголошення республіки (закон 1 листопада 1922 р.), встановлення протекціоністських митних тарифів, відокремлення держави від релігії, започаткування світської освіти, цивільного шлюбу, зрівняння жінок в правах з чоловіками.
В.        Його ім’я було добре знайоме у академічних колах науковців. Він був автором десятитомної праці, яка була присвячена історії свого народу. У часи національно-визвольних змагань очолив помірковане крило революційного руху та згодом став на дуже нетривалий час президентом новоствореної незалежної держави.
Відповідь: Михайло Грушевський (1866-1934), український історик, автор близько 2 тис. праць, зокрема багатотомної «Історії України – Русі» (перший том – 1898 р.). З березня 1917 р. по квітень 1918 р. – голова Української Центральної Ради. Перший президент УНР.
Г.         Він очолив фашистське повстання проти республіки. Сигналом до заколоту була передача по радіо кодової фрази «Над всією країною безхмарне небо». Потім почалася трирічна громадянська війна. Здобувши перемогу над республіканцями, він установив у країні диктаторський режим, якій проіснував близько 40 років. 
Відповідь: Франциско Франко, який очолив тоталітарний режим в Іспанії. Повстання військових проти республіки розпочалося 18 липня 1936 р. Сигналом до початку повстання прийнято вважати передачу по радіо кодової фрази "Над всій Іспанією безхмарне небо".1У результаті громадянської війни 1936-1939 рр. перемогли прихильники Ф. Франко. 
Д.        Цій історичний діяч з юнацтва захоплювався революційної боротьбою. Він був палким послідовником теорії анархізму. У роки громадянської війни від об'єднав  навколо себе величезні селянські маси та став їхнім керманичем – «батьком». Після поразки свого руху емігрував до Європи. Урну з його прахом замуровано в стіні комунарів на кладовищі Пер-Лашез у Парижі.
Відповідь: Нестор Махно (1888-1934), один з лідерів анархістського руху в Україні. З 1906 р. член анархістської організації «Спілка бідних хліборобів». Засуджений царською владою до довічного ув’язнення. У 1917 р. повернувся до Гуляй-Поле, де очолив місцеву Раду. У 1918 р. став організатором повстанського руху, виступав проти будь-якої форми влади, за забезпечення життя трудівників на основі безпартійності. У 1921 р. після рейду південними степами України прорвався до Румунії, згодом емігрував до Франції.
Е.        Його рекорд тривалий час був символом  героїчної праці заради Батьківщини. Він був звичайним шахтарем, але одного разу йому було доручено поставити рекорд видобутку вугілля. Шахтар виконав цей наказ та нарубав відбійним молотком за 6-годинну зміну 102 т. вугілля, виконавши 14,5 норм. На його ім’я було названо рух, учасники якого демонстрували різкій зріст продуктивності праці.
Відповідь: Олексій Стаханов, робітник шахти м. Кадіївка (нині – Стаханів), який в ніч на 31 серпня 1935 р. поставив рекорд видобутку вугілля (допомагали 2 робітника, які ставили крепі).
Є.Він був президентом величезної країни. Однак на початок його правління припала світова економічна криза. Для порятунку промисловості, сільського господарства й фінансової системи своєї держави він запровадив програму, яка одержала назву «новий курс». Брав активну участь у боротьбі з фашистською Німеччиною, але не дожив до перемоги кілька днів.  

Відповідь: Франклін Делано Рузвельт, президент США (1933-1945) від Демократичної партії. Після перемоги на виборах у 1932 р. запровадив «новий курс», програма якого була розроблена видатним англійським економістом Дж. М. Кейнсом. Програма передбачала державне регулювання промисловості («кодекси чесної конкуренції»),  оздоровлення фінансової сфери (надзвичайний банківський акт), допомогу сільському господарству (премії фермерам, які знищують продукцію, з метою підвищення цін) та ін. 8 грудня 1941 р. після нападу японців на Перл-Харбор оголосив війну Японії, після чого Німеччина та Італія оголосили війну США.
6. Відповідь:
Бали
Текст
2
Священний союз — союз європейських монархів, укладений після краху наполеонівської імперії для боротьби проти революційного і національно-визвольного руху і забезпечення непорушності рішень Віденського конгресу 1814—1815 рр.  Союз було підписано 26 вересня 1815 р. в Парижі – 200 років тому.
5
Так званий акт Священного союзу було підписано:
-          російським імператором Олександром I,
-          австрійським імператором Францом II
-          прусським королем Фрідріхом Вільгельмом III.
В листопаді 1815 до Священного союзу приєднався французький король Людовик XVIII, а потім і більшість монархів Європи. Великобританія, яка не приєдналася до Священного союзу, підтримувала його політику по ряду питань, особливо в перші роки після створення союзу, і брала активну участь у його конгресах. Провідну роль на конгресах відігравали Олександр I і Меттерніх.
3
Мета:
-          підтримка принципу законності (легітимізму), фактично – охорона феодально-абсолютистських режимів;
-          учасники мали право втручатися у внутрішні справи інших держав.

В основных положениях Акта говорилось, что монархи намерены руководствоваться «заповедями сей святой веры, любви, правды и мира»; они «пребудут соединены узами действительного и неразрывного братства»; что, «почитая себя как бы иноземцами, они во всяком случае и во всяком месте станут подавать друг другу пособие, подкрепление и помощь».
4
Діяльність:
У 1820 на Троппауському конгресі Росія, Австрія та Пруссія підписали протокол, який проголошував право їх збройного втручання у справи інших держав з метою боротьби з революцією. Згідно з рішеннями цього конгресу Австрія придушила Неаполітанську революцію 1820—1821 і революцію 1821 в П'ємонті.
Лайбасський конгрес 1821 р. санкціонував австрійську інтервенцію в Неаполі та П'ємонті. На Веронському конгресі 1822, останньому конгресі Священного союзу, було прийнято рішення про збройне втручання в іспанські справи. (1823 р. французька армія вторглася в Іспанію, відновивши в ній абсолютизм). Конгрес засудив повстання проти турецького панування у Греції і відмовився прийняти грецьку делегацію, що приїхали за допомогою у Верону.
4
Причини розпаду – суперечки між учасниками:
-          з пиводу ставленнч до повстання у Греції проти Туреччини;
-          щодо боротьби іспанських колоній Латинської Америки за незалежність.
Більш конкретна відповідь:
Загострювались протиріччя між Священним союзом та Великобританією (зокрема, у зв'язку з виявившимися на Веронському конгресі відмінностями їх позицій по відношенню до війни за незалежність іспанських колоній в Латинській Америці), а також всередині союзу — між Росією та Австрією з питання про ставлення до грецького національно-визвольного повстання 1821—1829 рр.
Революційний і визвольний рух продовжував розвиватися, всупереч усім зусиллям європейських монархів. У 1825 р. в Росії відбулося повстання декабристів. У 1830 р. спалахнули революції у Франції та Бельгії. Почалося повстання проти царизму у Польщі (1830—1831 рр.). Це завдало важкий удар самому існуванню союзу, спроби його відновлення скінчилися невдачею.
2
Своя думка

11 клас

1.      Знайдіть зв'язок між наведеними датами, визначивши історичну подію, явище, процес, що їх об’єднує, дайте короткий коментар до неї ( 20 б.) :
Дати
Подія, явище, процес та коментар до них
313 р.
324 р.
325 р.
Поширення християнства на території Римської імперії (Міланський едикт Костянтина І, християнство – офіційна релігія Римської імперії, 1 Нікейський собор)
1238 р.
1242 р.
1410 р.
Боротьба народів Східної Європи з німцями-хрестоносцями (битва біля Дорогичина, Льодове побоїще, Грюнвальдська битва)
1640 р.
1642 р.
1649 р.
Революція середини ХVII ст. в Англії  (скликання Короткого, потім Довгого парламенту; початок громадянської війни в Англії, страта Карла І Стюарта)
1775 р.
1792 р.
1831 р.
Доля запорожців після зруйнування Нової Січі (переселення Чорноморського козацького війська на Кубань, указ про утворення Азовського козацького війська)
1864 р.
1868 р.
1873 р.
Культурно-просвітницька діяльність народовців (заснування театру товариства «Руська бесіда», товариства «Просвіта»,  літературно-наукового товариства ім.Т. Шевченка)
1929 р.
1931 р.
1933 р.
Сталінські репресії проти української національної інтелігенції (початок процесу за справою СВУ, УНЦ, УВО)
Березень 1936 р.
Березень 1938 р.
Березень 1939 р.
Експансія гітлерівської Німеччини в Європі в 30-ті рр. ХХ ст. (окупація  демілітаризованої Рейнської зони, аншлюс Австрії, окупація залишків Чехословаччини)
24 січня –17 лютого 1944 р.
26 березня – 14 квітня 1944 р.
13 липня –29 серпня 1944 р.
Операції радянських військ на території Правобережної та Західної України (Корсунь-Шевченківська, Одеська, Львівсько-Сандомирська)
червень 1945 р.
серпень 1945 р.
лютий 1947 р.
Договори про кордони УРСР (між СРСР та Чехословаччиною, Польщею, Румунією)
грудень 1946 р.
лютий 1948 р.
травень 1949 р.
Створення ФРН (Бізонія, Тризонія. ФРН)

2.Знайдіть зв'язок між історико-географічними об´єктами. Який географічний об´єкт є зайвим? Свою відповідь обґрунтуйте ( 10 б.) :
А. Томаківка, Базавлук, Чортомлик, Коломак, Підпільна
Відповідь: це місця розташування Запорізьких Січей за виключенням Коломаку, де у 1687 р. був обраний гетьманом Лівобережної Гетьманщини І. Мазепа та укладені «Коломацькі статті».
Б. Аустерлиц, Малоярославець, Березина, Лейпциг, Ватерлоо
Відповідь: це місця битв, що були програні Наполеоном І у 1812-1815 рр. за виключенням Аустерлиця (грудень 1805 р., перемога Наполеона І над військами Австрійської та Російської імперії)
В. Вінниця, Проскурів, Житомир, Станіслав, Кам’янець-Подільський
Відповідь: це місця перебування Директорії у 1919-1920 рр. за виключенням Житомиру, куди у січні 1918 р. переїхала Українська Центральна Рада
Г.Станіславська, Волинська, Чернівецька, Львівська, Тернопільська області
Відповідь: це області, створені у складі УРСР у 1939 р. (Польща), за виключенням Чернівецької області, що була створена у 1940 р. (Румунія)
Д.Бельгія, Франція, ФРН, Італія, Польща
Відповідь: це країни, що започаткували європейську економічну інтеграцію та у 1951 р. уклали Угоду про створення європейського об’єднання вугілля і сталі, за виключенням Польщі, яка ввійшла до складу ЄС у 2004 р.

3.Використовуючи підказки, що наведені нижче, визначить та назвіть прізвища видатних історичних діячів. Пояснить, про які події, що пов'язані з даним героєм, йде мова у підказках (14 б.)
А.        Він був воєначальником і брав участь у війні проти гітлерівської Німеччини. Його армія під напором переважаючих сил супротивника відступала. Від вищого командування він одержав завдання не дати ворогові захопити стародавнє місто. Полководець розумів, що сил для оборони занадто мало. Він просив військове й політичне керівництво дозволити йому залишити місто, але одержав відмову. Його війська потрапили в оточення, а сам він був смертельно поранений.
Відповідь: Михайло Кирпонос (1892-1941), з лютого 1941 р. командувач військами Київського Особливого військового округа. З червня 1941  р. – командувач Південно-Західним фронтом. Один з організаторів оборони Києва у липні – вересні 1941 р. Після удару 2-ї німецької танкової групи Гудеріана та 1-ї німецької танкової групи Клейста захисники Києва опинилися перед загрозою оточення. Але Ставка дозволила залишити Київ лише 17 вересня 1941 р. після того, як кільце оточення зімкнулося. М. Кирпонос загинув у бою біля с. Дрюковщина (Полтавщина).
Б.         Цей історичний діяч був командуючим партизанською армією. Рух опору, котрий він очолював, був, насамперед, національно-визвольним. У роки Другої світової війни його армія воювала проти фашистської Німеччини, однак після відступу німецьких військ почала бойові дії проти радянських військ. Його смерть знаменувала собою закінчення підпільної боротьби проти режиму.
Відповідь: Роман Шухевич, восени 1943 р. очолив УПА, з червня 1944 р. - Українську Головну Визвольну Раду. Після його смерті 5 березня 1950 р. УПА як єдина військова організація припинила існування.
В.        Цей історичний діяч був командуючим партизанською армією. За бойові заслуги йому було надано звання генерал-майора. Його партизанська дивізія пройшла з боями по тилах німецько-фашистських військ більше 10 тисяч кілометрів і розгромила численні гарнізони. Бойові рейди, які він зробив у тилу фашистів, надали велику допомогу регулярної армії, яка звільняла від супротивника свою батьківщину.
Відповідь: Сидір Ковпак, який наприкінці 1941 р. став організатором Путивльського партизанського загону (Сумщина). Наприкінці 1942 р. Сумське партизанське з’єднання під командуванням С. Ковпака здійснило рейд на Правобережну Україну, у 1943 р. – Карпатський рейд на Західну Україну.
Г.         На протязі тривалого часу очолював одну з авторитетних у світі держав. У 20-ті роки послідовно виступав за знищення Радянської держави. Однак у роки Другої Світової війни був ініціатором союзу з СРСР та створення антигітлерівської коаліції. Його виступ в одному з університетів вважають початком «холодної війни».
Відповідь: Уїнстон Черчілль (1874-1965), будучі військовим міністром, міністром авіації підтримував білий рух, виступав за знищення більшовизму.  Однак у 1940-1945 рр., очолюючи британський уряд, виступив ініціатором створення Антигітлерівської коаліції за участю Радянського Союзу. У 1946 р. у промові перед студентами американського університету в Фултоні у присутності президента США Г. Трумена оголосив початок «холодної війни» проти СРСР.
Д.        Один з керівників світового комуністичного руху, претендував на першість серед держав третього світу. Очолював антиколоніальну боротьбу свого народу та був першим правителем нової незалежної країни. У внутрішній політиці проголосив курс «Трьох червоних прапорів» та «Великої культурної революції». Роки його правління характеризувалися жорстокими репресіями та встановленням культу особи.
Відповідь: Мао Цзедун (1893-1976), з  1943 р. очолив Центральний Комітет Китайської комуністичної партії. З 1949 р. – керівник Китайської Народної Республіки. У травні 1958 р. під його керівництвом КПК приймає «план трьох червоних прапорів» («великий стрибок», створення «народних комун»). У 1966-1976 рр. у Китаї проводилася «культурна революція» - цілеспрямована акція з метою фізичного винищування всіх опозиціонерів тоталітарного режиму.
Е.        Цей історичний діяч брав участь у масових репресіях проти власного народу. Однак після того, як став правителем величезної держави, зробив спробу повернути країну на шлях демократичного розвитку. Його правління ознаменувалося появою нового покоління письменників, художників, кінематографістів, яке одержало назву від того десятиліття, у котрому почало свій творчий шлях. Він провів ряд не дуже ефективних економічних реформ. Його супротивники склали проти нього змову й відправили у відставку. 
Відповідь: Микита Хрущов (1894-1971), з вересня 1953 р. перший секретар ЦК КПРС. Виступив ініціатором лібералізації суспільно-політичного життя у Радянському Союзі. В доповіді «Про культ особи і його наслідки» на ХХ з’їзді КПРС обнародував численні факти зловживань владою за часів Й. Сталіна. «Потепління» у громадському житті привело до появи покоління культурних діячів – «шістдесятників». 14 жовтня 1964 р. звільнений з усіх займаних посад пленумом ЦК КПРС.
Є.        В роки Другої світової війни він був командувачем партизанським визвольним рухом, провідну роль у якому відігравала його партія. Після перемоги над гітлерівською Німеччиною його країна була проголошена республікою, а він сам її очолив. Але незабаром виявилося, що молода держава опинилася під впливом Радянського Союзу. Між тім, наш герой шукав свій шлях до соціалізму. Він бачив його в самоврядуванні та «керованому» плюралізмі. Така «самодіяльність» не сподобалась Москві, котра практично повністю розірвала усі відношення з цім історичнім діячем.
Відповідь: Йосип Броз Тіто (1892-1980), з 1937 р. очолював Центральний Комітет Комуністичної партії Югославії. У 1941-1945 рр. був Верховним головнокомандувачем Народно-визвольної армії Югославії. У березні 1945 р. став головою уряду Югославії. У 1948 р. відносини між Югославією та СРСР погіршилися через прохання Тіто до Й. Сталіна не втручатися в роботу органів влади Югославії. Й. Сталін обвинуватив Тіто у «зв’язках із Заходом» та розірвав Договір про дружбу і співробітництво з Югославією (1949 р.)

6.Відповідь:
Бали
Текст
2
Версальський мирний договір  — підписаний у Версалі 28 червня 1919 року державами-переможницями у Першій світовій війні (США, Британією, Францією, Італією, Японією, Бельгією тощо) з одного боку, і переможеною Німеччиною — з іншого. З іншими центральними державами, які воювали на стороні Німеччини у Першій світовій війні були підписані окремі договори. Хоча перемир'я, підписане 11 листопада 1918 року, фактично закінчило бойові дії, знадобилося шість місяців переговорів на Паризькій мирній конференції щодо укладання мирного договору.
4
Спочатку в переговорах брали участь 70 делегатів з 27 країн
До березня 1919 року, найважливішу роль у веденні переговорів відносно складних і важких умов миру відігравали регулярні зустрічі «Ради десяти», в яку увійшли глави урядів і міністри закордонних справ п'яти основних переможців (Сполучене Королівство, Франція, США, Італія та Японія). Це незвичайне утворення виявилося занадто громіздким і формальним для ефективного прийняття рішень, Японія і, більшу частину переговорів — міністри закордонних справ — покинули головні зустрічі, отже залишилася тільки «Велика четвірка». Після того, як територіальні претензії прем'єр-міністра Італії Вітторіо Орландо стосовно Фіуме (сьогодні Рієка) були відхилені, він покинув переговори і повернувся тільки на підписання договору у червні.
Остаточні умови були визначені лідерами «великої трійки» країн: прем'єр-міністром Великобританії Девідом Ллойд Джорджем, прем'єр-міністр Франції Жоржем Клемансо, і американським президентом Вудро Вільсоном
1
Мета: укладення мирних договорів із переможеними країнами
10
Умови договору склали на Паризькій мирній конференції 1919–1920 рр. Договір набув чинності 10 січня 1920 , після ратифікації його Німеччиною і чотирма головними союзними державами — Великобританією, Францією, Італією і Японією. Із держав, що підписали Версальський мирний договір США, Хіджаз і Еквадор відмовилися його ратифікувати. Сенат США відмовився від ратифікації через небажання США зв'язувати себе участю в Лізі Націй (де переважав вплив Великобританії і Франції), статут якої був складовою частиною Версальського договору. Замість цього договору США уклали з Німеччиною в серпні 1921 особливий договір, майже ідентичний Версальському, але не містив статей про Лігу Націй.
Територіальні зміни у Європі
Межі Німеччини зразка 1919 року була окреслені майже ідентично до того, як при офіційному створення країни в 1871 році. Території і міста в цьому регіоні протягом століть неодноразово переходили від однієї держави до іншої, у тому числі, в різний час, частиною з них володіли Австро-Угорська імперія, Королівство Швеція, Польща і Річ Посполита. Проте, Німеччина претендувала на ці землі і міста, які вона розглядала як історично «німецькі» століттями до створення Німеччини як держави в 1871 році. Інші країни оспорювали претензії Німеччини на цій території. У мирному договорі, Німеччина погодилися повернути спірні землі і міста різним країнам.

Німеччина була змушена поступитися контролем над своїми колоніями, а також втратити ряд європейських територій. Західна Пруссія була передана Польщі, надавши їй тим самим доступ до Балтійського моря через «польський коридор», який Пруссія анексувала при поділах Польщі. Це перетворило Східну Пруссію в ексклав, відділений від основної території Німеччини.
Ельзас і більша частина Лотарингії (у кордонах 1870 р.), раніше німецькомовні території, що входили у склад Франції, анексовані королем Людовика XIV, який розглядав Рейн, як «природній кордон» Франції. Приблизно після 200 років французького правління, в 1871 році, Ельзас і німецькомовна частина Лотарингії були передані Німеччині відповідно до Франкфуртського договору. У 1919 році обидва регіонів знову були передані Франції.
Більша частина прусської провінції Позен (нині Познань) і Західної Пруссії, які Пруссія анексувала під час поділів Польщі (1772–1795) без плебісциту відійшли до Польщі (площа 53 800 км ², 4224000 жителів (1931)). Більша частина провінції Позен вже потрапили під польський контроль під час Великопольського повстання 1918–1919 років.
Округи Мальмеді й Ейпен Німеччина передавала Бельгії. Населенню дали можливість висловити «протест» проти перенесення, але у відповідному реєстрі зібралось небагато підписів. Данциг (Гданськ) оголосили вільним містом.
Мемель (Клайпеда) переданий у ведення держав-переможниць (у лютому 1923 р. окупований Литвою).
Глучинський регіон Верхньої Сілезії був без плебісциту переданий Чехословаччині.
Район Сольдау (нині Дзялдово) у Східній Пруссії, важливий залізничний вузол на маршруті Варшава-Гданськ, був переданий до Польщі без плебісциту.
Питання про державну приналежність Шлезвігу, південної частини Західної Пруссії і Верхньої Сілезії мало бути вирішене плебісцитом (північна частина Шлезвігу перейшла 1920 року до Данії, частина Верхньої Сілезії в 1922 р. — до Польщі; інші спірні території залишилися в Німеччини). Історично польські землі в басейні Одера — Нижня Сілезія та більша частина Верхньої Сілезії — залишилися в Німеччини.
Саар перейшов на 15 років під управління Ліги Націй, а потім його доля мала вирішитися шляхом плебісциту. Протягом цього часу видобуте вугілля направлялось у Францію. Регіон називався нім. Saargebiet і був сформований з південної частини німецької Рейнської провінції і західної частини баварського Пфальца згідно зі «Статутом Саару» Версальського договору .
Німеччина взяла зобов'язання дотримуватися незалежності Австрійської Республіки, визнавала незалежність Чехословаччини й Польщі.
Було створено Рейнську демілітаризовану зону — Німеччині заборонили тримати будь-які війська на всій своїй території на захід від Рейна й на 20 кілометрів на схід.
Переділ німецьких колоній

Колонії Німеччини (Камерун, Того, Танганьїка, Південно-Західна Африка, Ціндао, Нова Гвінея, Соломонові острови тощо) перейшли під опіку держав-переможниць (Британії, Франції, Японії, Південної Африки).

Переділ німецьких колоній був здійснений таким чином. В Африці Танганьїка стала підмандатною територією Великобританії, район Руанда-Урунді — підмандатною територією Бельгії, «Трикутник Кіонг» (Південно-Східна Африка) був переданий Португалії (названі території раніше складали Німецьку Східну Африку), Великобританія і Франція розділили Того й Камерун; ПАС отримав мандат на Південно-Західну Африку. У Тихому океані як підмандатні території до Японії відійшли острови, що належали Німеччині північніше екватора, до Австралійського Союзу — Німецька Нова Гвінея, до Нової Зеландії — острови Західне Самоа.[15][16]

Німеччина за Версальським мирним договором відмовлялася від всіх концесій і привілеїв в Китаї, від прав консульської юрисдикції і від всякої власності в Сіамі, від усіх договорів і угод з Ліберією, визнавала протекторат Франції над Марокко та Великобританії над Єгиптом. Права Німеччини щодо Цзяочжоу і всієї Шаньдунської провінції Китаю відходили до Японії (внаслідок цього Версальський договір не був підписаний Китаєм). А також Ліга Націй хотіла забрати собі і поділити частину Радянскої Росії.[Джерело?]
Репарації[ред. • ред. код]

Стаття 231 Версальського договору приписувала провину за війну Німеччині, значна частина решти Договору описувала репарації, що Німеччина буде виплачувати союзникам. Загальна сума репарацій, за рішенням Міжсоюзницької Комісії з репарацій, становила близько 226 мільярдів марок. У 1921 році ця сума була скорочена до 132 мільярдів марок, що становило в той час, $31,4 млрд. ($442 млрд в 2012 році), або £6,6 млрд. (£284 млрд в 2012 році).[3]

Можна твердити, що накладення у Версалі відшкодування частково були відповіддю на відшкодування накладені Німеччиною на Францію, у 1871 році Франкфуртським договором підписаним після Французько-прусської війни; критики Договору стверджували, що Франції вдалося сплатити репарації (5 млрд франків) протягом трьох років, а План Юнга 1929 року передбачав, що німецькі репарації будуть виплачуватися ще протягом 59 років, до 1988 року.[17] Відшкодування за Франкфуртським договором були, в свою чергу, розраховані на основі кількості населення, як точний еквівалент відшкодування накладених Наполеоном I на Пруссію в 1807 році.[18]

Версальські репарації приймали різні форми, включаючи вугілля, сталь, інтелектуальну власність (наприклад, торгову марку аспірину) і сільськогосподарську продукцію, значною мірою через те, що валютні відшкодування такого розміру могли призвести до гіперінфляції, що насправді сталося в повоєнній Німеччині (Гіперінфляція у Веймарській республіці), і могло зменшити користь Франції та Великобританії.

Репарацій у вигляді вугілля зіграли велику роль у покаранні Німеччини. Версальський мир ствердив, що Німеччина несе відповідальність за руйнування вугільних шахтах в Північній Франції і частині Бельгії, частині Італії. Таким чином, Франція отримала у тимчасове повне володіння вугленосний басейн Німеччини Саар. Крім того, Німеччина була змушена передавати Франції, Бельгії, Італії мільйони тонн вугілля протягом 10 років. Тим не менш, під керівництвом Адольфа Гітлера, Німеччина не здіснювала поставки вугілля протягом декількох років, порушуючи тим самим умови Версальського договору.
Німеччина, закінчила платити репарації лише в 2010 році.
Обмеження на збройні сили
За договором збройні сили Німеччини повинні були бути обмежені 100-тис. сухопутної армії; обов'язкова військова служба скасовувалася, основна частина збереженого військово-морського флоту підлягала передачі переможцям, були також накладено жорсткі обмеження на будівництво нових бойових кораблів. Німеччині заборонялося мати багато сучасних видів озброєння — бойову авіацію, бронетехніку (за винятком невеликої кількості застарілих машин — броньованих автомобілів для потреб поліції).[20]
Створення міжнародних організацій
Частиною I договору був Пакт про Лігу Націй (англ. Covenant of the League of Nations), який передбачав створення Ліги Націй, організація, метою якої був арбітраж у міжнародних суперечках щоб уникнути таким чином майбутніх воєн.Частина XIII постулювала створення Міжнародної організації праці, щоб сприяти «регулюванню робочого часу, включаючи встановлення максимального робочого дня і тижня, регулювання трудових ресурсів, запобігання безробіттю, забезпечення адекватного прожиткового мінімуму, захист робітників від хвороб і травм, що випливають з його зайнятості, захист дітей, підлітків і жінок, забезпечення на старість і випадки каліцтва, захист інтересів робітників, що працюють в інших (ніж їх власна) країнах, визнання принципу свободи об'єднання, організація професійно-технічної освіти та інші заходи».[ Окрім цього, відповідно до частини XII, повинні були бути створені міжнародні комісії з питань адміністртивного контролю за Ельбою, Одрою, Німаном і Дунаєм
3
Наслідки підписання договору:
1)      Формування Версальсько-Вашингтонської системи відносин.
2)      Створення Лігі Націй.
3)      Загострення економічної кризи в Німеччині, що привело до приходу до влади НСДАП

Немає коментарів:

Дописати коментар