ШКІЛЬНА СУСПІЛЬСТВОЗНАВЧА ОСВІТА ДОНЕЧЧИНИ: вересня 2015

субота, 26 вересня 2015 р.

До 74- роковін трагедії Бабиного Яру

Додаток 1 до листа ДоноблІППО від 14.09.2015 р.№ 180/17

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ

про проведення заходів щодо вшанування пам’яті жертв Голокосту

Згідно з Указом Президента України від 12 cерпня 2015 року № 471/2015 «Про заходи у зв’язку з 75-ми роковинами трагедії Бабиного Яру» у загальноосвітніх навчальних закладах Донецької області з вересня 2015 року по 29-30 вересня 2016 року необхідно спланувати та провести заходи жалобного та просвітницького характеру. Тому пропонуємо вчителям історії звернути особливу увагу на проведення в 2015-2016 навчальному році:

- уроків курсу «Історія України. 11 клас» за темою 1 «Україна в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.). Нацистський «новий порядок». Життя населення України в умовах окупації. Концтабори та масове знищення людей. Голокост»;

- уроків курсу «Вступ до історії України, 5 клас» (навчальна програма - К.: Перун, 2005) за темою 4 «Україна в ХІХ – ХХ ст. Життя населення України в роки окупації (за матеріалами історії рідного краю)»;

- уроків курсу «Історія України (Вступ до історії)» (навчальна програма - К.: Видавничий дім «Освіта», 2013) за темою 2 «Про що і про кого розповідає історія. Україна в роки Другої світової війни»;

- позаурочних заходів з історії України про трагічні події у Бабиному Яру, а також про інші злочини, скоєні нацистами під час окупації України, у формі лекцій, бесід, круглих столів, учнівських конференцій;

- організацію роботи шкільних пошукових загонів стосовно жертв Голокосту, які загиблі на території Донецької області під час Другої світової війни, увічнення пам'яті про них.

Метою вищезазначених тематичних уроків та позаурочних заходів з історії України має стати увічнення пам'яті про одну з найтрагічніших сторінок Голокосту - масове вбивство євреїв Києва; вшанування жертв злочинів, скоєних нацистами під час окупації України, - мирних жителів усіх національностей, військовополонених, учасників українського визвольного руху, а також об'єднання зусиль суспільства щодо запобігання повторенню злочинів проти людяності.

Для досягнення окресленої мети під час проведення тематичних уроків та позаурочних заходів учителі історії повинні реалізувати низкузавдань:

- залучити учнів до дослідження історії Другої світової війни та історії Голокосту на території колишньої Української РСР;

- спонукати школярів до аналізу трагедії Голокосту, його передумов, механізмів і наслідків;

- активізувати інтерес учнів до історії рідного краю, намагання дослідити маловідомі та суперечливі сторінки історії Донеччини часів Другої світової війни;

- сприяти формуванню толерантної свідомості, заснованої на демократичних та гуманістичних засадах; розумінню небезпеки ксенофобських, антисемітських настроїв у суспільстві;

- сприяти формуванню активної життєвої позиції, що базується на гуманістичних, загальнолюдських моральних цінностях.

Звертаємо увагу методичних служб та вчителів історії на історичні факти, які можна використати, готуючись до тематичних уроків та позаурочних виховних заходів:

Голокост (грецьк. «спалення») - знищення євреїв в роки Другої світової війни внаслідок цілеспрямованої расової політики націонал-соціалістичного керівництва Німеччини та її союзників. Упродовж Другої світової війни в країнах Європи було знищено 6 млн. осіб єврейської національності. Символом Голокосту – жахливого злочину нацистів проти людства – в Україні став Бабин Яр (Київ), місце, де було розстріляно понад 100 тис. осіб, з них понад 30 тис. євреїв.

Масові розстріли у Бабиному Яру (Київ) почали здійснюватися нацистами з 29-30 вересня 1941 року. Але аналіз трагедії Голокосту свідчить, що його передумови та механізми сформувалися раніше - у 30-ті рр. ХХ століття. З 1933 року расовий антисемітизм став основою державної політики та офіційної ідеології нацистської Німеччини.

15 березня 1935 року у Німеччині були прийняті так звані Нюрнберзькі закони. Так, за законом про захист німецького народу та німецької честі були заборонені змішані расові шлюби й позашлюбні стосунки між євреями та громадянами німецької крові. Нова хвиля репресій проти євреїв розпочалася у 1938 році. Євреям були видані нові паспорти, доповнені літерою «J». До імен євреїв обов’язково додавалися Сара або Ізраель. Євреям-лікарям заборонялося практикувати. Близько 17 000 польських євреїв, які жили в Німеччині, було вислано. Після замаху на посольського радника фон Рата в Парижі, який вчинив 17-річний син насильно депортованого єврея, по всій Німеччині були організовані погроми (з 9 на 10 листопада 1938 р. – т.зв. «Кришталева ніч»). Погроми супроводжувалися руйнуванням синагог, арештами євреїв (26 тис. осіб). Були розграбовані підприємства, що належали євреям.

Після того, як почалася Друга світова війна, євреї Польщі (1 млн. 800 тис. осіб) були виселені в гетто, а в Західній Європі почалася реєстрація євреїв і вилучення їх власності. Вже у вересні 1939 року Р.Гейдріх, начальник Головного управління імперської безпеки, розіслав директиви, що визначали принципи поводження з євреями на окупованих територіях Польщі. Він прямо вказував, що євреїв з сіл і маленьких містечок слід зосередити у великих містах, щоб поселити їх в гетто.

У захоплених польських містах німці піддавали євреїв жорстоким знущанням. Солдати спеціальних підрозділів СС підпалювали синагоги та житлові будинки - іноді разом з людьми. Після величезних грошових штрафів, які євреї заплатили за те, що вони нібито «розв'язали» війну, на єврейських общинних лідерів обрушилася лавина жорстоких указів: реєстрація всіх євреїв, яких вважали безкоштовної робочої силою, введення обов'язкової трудової повинності. Єврейське майно поступово було розграбовано: проводилися «акції» по збору хутра, конфіскація меблів та ін. На всіх окупованих територіях німці випустили накази, зобов'язавши євреїв носити «знаки ганьби», як це було прийнято в Середньовіччі. Такими знаками стали нарукавна пов'язка з Зіркою Давида та жовта зірка, яку пришивали на одяг.

У 1940 – на початку 1941 рр. німці окупували більшу частину Європи, Норвегія, Данія, Бельгія, Франція, Нідерланди, Югославія і Греція були захоплені ними в результаті військових кампаній. Хоча нацистська ідеологія готувала всім європейським євреям одну долю - смерть, методи проведення антиєврейською політики в окупованих країнах були різними. Німецькі окупанти розуміли, що на заході Європи антисемітизм не настільки поширений, як у рейху. Тому вони не ризикнули повністю ізолювати євреїв. Але й назаході Європи нацисти вводили расові закони проти євреїв, проводили акції «аріїзації» (експропріація єврейської власності з подальшим продажом або передачею її неєвреям).

Наступним кроком здійснення нацистського плану «рішення єврейської проблеми» стала операція «Барбаросса» - вторгнення армії нацистської Німеччини та її союзників до Радянського Союзу 22 червня 1941 року. З ініціативи А. Гітлера командування вермахту видало «Наказ про комісарів» з вказівками, як поводитися з політичними комісарами Червоної Армії та з євреями на окупованих радянських територіях.

В тилу вермахту на Східному фронті діяли чотири «айнзацгрупи» - особливі оперативні групи, позначені буквами A, B, C і D. Ці загони складалися з есесівців і були посилені поліцією та допоміжними формуваннями, набраними з місцевого населення. Задачею айнзацгруп було виявлення та знищення євреїв. До квітня 1942 року ними було вбито 700 тис. осіб. Перед знищенням євреям наказували роздягатися та здавати всі цінності. Потім жертв групами відводили до ям і розстрілювали. Так, у місцевості Понари (Паняряй) біля Вільнюса (Литва) було знищено понад 70 000 чоловік, в основному євреїв. В лісі біля с. Малий Тростінец під Мінськом (Білорусь) з листопаду 1941 р. по червень 1944 рр. нацисти вбили понад 200 000 чоловік, половина з них були євреї.

19 вересня 1941 р. Київ, столиця України, був захоплений військами групи «Південь». 24 вересня 1941 р. у місті пролунало декілька вибухів.Було зруйновано будівлі у центрі, де нацисти збиралися розташувати окупаційну адміністрацію. 26 вересня 1941 р. на засіданні представників вермахту, СС, поліції було прийнято рішення відповісти на вибухи масовими розстрілами київських євреїв.

Спочатку з метою дезінформації були надруковані оголошення з наказом євреям Києва зібратися у східній частині міста нібито для переселення. Пропонувалося взяти з собою документи, гроші, цінні речі. 29 вересня 1941 р. більшість євреїв Києва зібралося, щоб зайняти місця в неіснуючому поїзді для переселенців.

Німці повели тих, хто зібрався, пішки по вулиці Мельникова до єврейського кладовища. Біля воріт кладовища німці ще раз перевірили документи, щоб відсіяти неєвреїв. Потім відібрали цінні речі та одяг. Групами по 10 осіб жертв погнали до обриву Бабиного Яру. За поодинокими свідченнями тих, хто вижив, людей примушували лягти на вже мертві тіла та чекати вистрілів зверху.

Нацисти намагалися сховати від світового суспільства свої злочини. Вони ексгумували та спалили тіла жертв Бабиного Яру. Тому сьогодні важко встановити точну кількість загиблих, їх імена та прізвища. Т. Снайдер, професор Йельського університету (США), наводить цифру – 33 761 євреїв, розстріляних у Бабиному Яру. За статистичними даними, наведеними О. Бойком, жертвами масових розстрілів у Києві в 1941-1943 рр. стали 195 тис. осіб. Всього ж на території України було створено 50 гетто і понад 180 великих концентраційних таборів.

У листопаді 1941 р. нацистська тактика «вирішення єврейського питання» зазнала корінних змін. Масове знищення мирного населення шляхом розстрілів шкідливо впливало на дух німецьких солдат. Крім того, нацистам стало ясно, що «блискавична війна» не вдалася; військові дії проти Радянського Союзу затягуються. Німецький рейх став відчувати брак робочої сили для військової промисловості та сільського господарства. Зважаючи на це, в листопаді-грудні 1941 року було вирішено поставити знищення євреїв на промислову основу.

20 січня 1942 р. в берлінському передмісті Ванзеє відбулася нарада, яка зіграла вирішальну роль у нацистській політиці по відношенню до євреїв. На нараді під головуванням Р. Гейдріха говорилося про 11 мільйонів євреїв, що включені до нацистської програми «остаточного вирішення єврейського питання». Програма передбачала: а) транспортування всіх європейських євреїв на схід; б) зменшення чисельності євреїв шляхом примусової праці з недостатнім харчуванням; в) відповідне поводження з рештою євреїв (вбивство).

Наказ про депортацію частіш за все передавався юденратам (єврейським радам) несподівано, під час єврейських свят, коли слабшала настороженість. Євреям наказували зібратися в певному місці, поруч із залізничною станцією, маючи з собою мінімум речей. Кожного, хто не підкорявся наказу і в призначений час не з'являвся до місця збору, розстрілювали. На залізничній станції людей заштовхували в вантажні вагони та замикали. Під час довгої подорожі через скупченість, відсутність повітря, води та їжі багато хто вмирав, не доїхавши до пункту призначення.

Потрапивши до робочих таборів євреї перетворювалися на безоплатну робочу силу, яка працювала на військову машину Німеччині. Євреї працювали й на сільськогосподарських фермах, на ремонті доріг, на вирубці лісу, але, головним чином, на підприємствах військової промисловості.

Всі сили в'язнів таборів були спрямовані на те, щоб чітко виконати правила життя в таборі: рання побудка, прибирання місця на нарах, перекличка, марш до місця роботи, виснажлива праця, отримання мізерного щоденного пайка, котре складалося зазвичай з водянистого овочевого супу і півбуханки хліба - раціон, явно не достатній для людини на важкій фізичній роботі.Невід'ємною частиною розпорядку дня в'язнів був «апель» - перекличка вранці після побудки або ввечері після повернення з роботи. Вони мали стояти на вулиці по стойці «струнко», не рухаючись, іноді протягом декількох годин в холод, дощ, сніг чи спеку. Внаслідок безперервних знущань, голоду та відсутності медикаментів понад півмільйона євреїв померло в робочих таборах.

Крім робочих таборів (Бухенвальд та ін.) нацисти створювали табори знищення. Влітку 1941 року коменданту концентраційного табору Аушвіц було наказано випробувати нові методи масового знищення в’язнів таборів. Він зупинився на ідеї використання газових камер. Перше випробування провели у вересні 1941 року. Жертвами стали радянські військовополонені. В наглухо закриту камеру були введені пари синильної кислоти (під назвою «Циклон-Б»), Смерть в'язнів наступила через короткий час.

Концентраційній табір Аушвіц став одним з найбільших таборів знищення, що були створені на польській землі. З березня 1942 по листопад 1944 рр. тут працювали чотири газові камери. У таборі знищення Аушвіц-Біркенау було вбито 1 100 000 євреїв, 70 000 поляків, 25 000 циган, біля 15 000 радянських військовополонених.

Табір Хелмно діяв на території Польщі з 8 грудня 1941 р. по січень 1945 р. До цього табору відправляли євреїв Лодзинського гетто. Їх вбивали в фургонах - «душогубках».

У березні 1942 р. німці відкрили три табори знищення на східному кордоні Генерал-губернаторства (Польща). Табір знищення Белжець діяв з березня по грудень 1942 р. Собібор функціонував у травні-липні 1942 р. та з жовтня 1942 р. по жовтень 1943 р.;Треблінка - з липня 1942 р. по серпень 1943 р. Всього в Белжеці, Собіборі і Треблінці було вбито 1 700 000 євреїв, в основному, з Польщі.

Табір Майданек був створений наприкінці 1941 року для радянських військовополонених. Восени 1942 року тут побудували газові камери й крематорії, де почали знищувати євреїв, привезених зі Словаччини, Чехії, Моравії, Німеччини та Польщі. Табір діяв до липня 1944 року. За цей час в Майданеку вбито близько 78 000 чоловік.

У таборах смерті з метою знищення в’язнів використовувався чадний газ (окис вуглецю), який з великих дизельних двигунів подавався в герметично закриті камери. Потім тіла померлих кидали у величезні ями і спалювали. Отже, слово «голокост», що прийшло з грецької мови, невипадково означає «спалення». Це пам'ять про всіх загиблих мученицькою смертю.

Обираючи форми, методи та прийоми проведення тематичних уроків та позаурочних заходів з історії, присвячених вшануванню пам’яті жертв Голокосту, педагогам слід враховувати вікові особливості учнів. Є можливим використання таких форм проведення, як урок-презентація, урок-обговорення, відео-урок з обговоренням, урок-реквієм, круглий стіл, семінар (для учнів старших класів).

Як зазначалося вище, методи та прийоми навчання на уроках історії в 5 класі, під час проведення позаурочних заходів з історії з учнями школи ІІ ступеню мають відповідати віковим особливостям учнів. Організовуючи роботу на уроках, учитель має уникати лекцій, конспектувань, постійно змінювати форми діяльності учнів, надаючи перевагу активним та інтерактивним методам.

На уроках історії України в 11-му класі, під час організації позаурочних заходів для учнів 10-11-х класівучитель має приділяти основну увагу організації самостійної дослідницької та проектної діяльності учнів. Оптимальним є впровадження в навчально-виховний процес на уроках історії самостійної роботи з письмовими документами, статистичними матеріалами. Використовуючи інформаційно-комунікаційні технології, можна в якості випереджальних домашніх завдань доручити підготувати учням презентації в електронному форматі. У позаурочний час слід залучати старшокласників до роботи у краєзнавчо-пошукових експедиціях, записі спогадів очевидців Другої світової війни – дітей воєнного покоління.

ЛІТЕРАТУРА

для підготовки до проведення тематичних уроків та позаурочних заходів щодо вшанування жертв Голокосту

1.Круглов А. Трагедия Бюабьего Яра в немецких документах. – Днепропетровск, Центр «Ткума»; ЧП «Лира», 2011. – 140 с.

2.Праведники світу та інші рятівники під час Голокосту: приклад України у порівняльному контексті [Текст]: збірка наукових статей. – Дніпропетровськ: Інститут «Ткума», 2015. – 200 с.

3.Снайдер Т. Криваві землі: Європа поміж Гітлером та Сталіним [Текст]: монографія /Тімоті Снайдер. – К.: Грані –Т, 2011. – 448 с.

4.Щупак І. Голокост в Україні: пошуки відповідей на питання історії [Текст]: навчальний посібних для старших класів загальноосвітніх навчальних закладів / Ігор Щупак. - Дніпропетровськ, 2009 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.tkuma.dp.ua

5.Щупак І. Трагедія євреїв України// Національне питання в Україні ХХ – початку ХХІ ст.: історичні нариси /ред.рада: В.М. Литвин (голова), Г.В. Боряк, В.М. Даниленко та ін. – К.: Ніка-Центр, 2012. – С.402-424, 448-456.

Навчальні фільми та мультимедійні матеріали

6.Щупак І. Голокост в Україні та уроки толерантності: Чому ми вивчаємо Голокост? - Електронний мультимедійний посібник. – Дніпропетровськ: Центр «Ткума»; Київ: ДП «ІПІТ», 2007.

7. Щупак И. Холокост в Украине. – Электронное мультимедийное пособие. – Вып. № 2. – Днепропетровск: Центр «Ткума»; Киев: ДП «ИПИТ», 2009.

Електронні ресурси

8.www.tkuma.dp.ua

пʼятниця, 4 вересня 2015 р.

Методичні рекомендації щодо відзначення 70-ї річниці завершення Другої світової війни

Додаток до листа Міністерства освіти і науки України

№ 1/9-410 від 31 серпня 2015 року

Український інститут національної пам’яті

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
до відзначення у загальноосвітніх навчальних закладах 70-ї річниці завершення Другої світової війни

Вступ.

Історична довідка.

Мета проведення заходів у загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладах.

Рекомендації щодо форми, місця, методів і прийомів проведення.

Орієнтовна тематика заходів.

Перелік художніх і документальних фільмів, присвячених подіям Другої світової війни.

Творчість українських письменників і поетів, яка розкриває події та наслідки війни.

Добірка українських пісень про мужність, патріотизм українців і трагедію війни.

Корисні інтернет-посилання.

Символіка, яку рекомендовано до використання у заходах.

Вступ

2 вересня 1945 року після 6 років запеклих боїв, які від травня 1945 року перемістилися з Європи на Далекий Схід, офіційно закінчилася Друга світова війна – підписано Акт капітуляції Японії.

Ця дата дає можливість оцінити внесок Українського народу в її перебіг і завершення війни, підсумувати її масштабні спустошливі наслідки для України, а також винести життєво важливі уроки для нашої держави сьогодні.

З метою гідного вшанування подвигу Українського народу, його визначної ролі у перемозі Об’єднаних Націй у Другій світовій війні, висловлення поваги всім борцям проти нацизму, увічнення пам’яті про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у роки війни, консолідації суспільства навколо ідеї захисту України, цього року Україна на державному рівні 2 вересня відзначає 70 років від дня завершення Другої світової війни (Указ Президента України від 24 березня 2015 року № 169 “Про заходи з відзначення у 2015 році 70-ї річниці Перемоги над нацизмом та 70-ї річниці завершення Другої світової війни”; Постанова Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року №184-VІІІ “Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2015 році”). Відповідно до постанови, у середніх і вищих навчальних закладах освіти повинні пройти відповідні заходи, присвячені відзначенню річниці цієї події.

Історична довідка

У період Другої світової війни Український народ зазнав великих втрат від воєнних дій, окупаційного режиму нацистської Німеччини та комуністичного тоталітарного режиму.

Напередодні війни “українське питання” було розмінною картою в руках європейських держав. Українці на Закарпатті були першим народом у міжвоєнній Європі, який не змирився з анексією, а ще в березні 1939 р. зі зброєю в руках став на захист своєї свободи від агресії сусідніх держав.

Війна для України почалася 1 вересня 1939 р. із нападу нацистської Німеччини на Польщу. Цього дня німецька військова авіація бомбардувала Львів та інші міста. Від 17 вересня учасником Другої світової війни разом із Німеччиною став Радянський Союз.

З осені 1939 р. 120 тис. українців брали участь у двобої з Вермахтом у складі Війська Польського. Сотні тисяч українців взяли участь у вторгненні на територію Другої Речі Посполитої у складі Червоної Армії, у запеклих битвах у Фінляндії та в захопленні Бессарабії і Північної Буковини. Українці Волині, Галичини, Західного Полісся, Північної Буковини і Бессарабії в перші роки війни на власному досвіді відчули прискорені заходи радянізації, які обернулися десятками тисяч розстріляних, сотнями тисяч депортованих і арештованих.

З червня 1941 р. після вторгнення військ Німеччини та її союзників на територію СРСР уся Україна стала ареною запеклих бойових дій. У складі військ Південно-Західного фронту українці становили до 50% бійців.

На території України відбулися перші великі битви на східному фронті Другої світової війни – танкова битва у “трикутнику” Луцьк – Рівне – Броди, оборона Києва, Одеси, Севастополя. До кінця 1941 р. в німецькому полоні опинилося більше 1млн 300 тис. українців. В Україні в 1941–1942 рр. були утворені великі оточення – “котли” – під Уманню, Києвом, Мелітополем, Керчю та Харковом. З січня 1943 р. до жовтня 1944 р. Червона Армія здійснила в Україні 13 наступальних і дві оборонні операції. Загальна кількість осіб, мобілізованих з України за роки війни до радянських Збройних Сил перевищує 6 млн. бійців. Кожний другий з них загинув, а кожний другий з тих, хто залишився живим, став інвалідом.

Українці та вихідці з України перебували у військових з’єднаннях Польщі (120 тис.), США (до 80 тис.), Канади (до 45 тис.), Франції (до 5 тис.). З різних причин українці воювали і по інший бік: у військах Німеччини (до 250 тис.), Румунії (до 24 тис.), Угорщини (до 20 тис.), Словаччини (до 2 тис.), Хорватії (1,5 тис.). Для українців воєнні дії не припинилися 8 травня, а продовжувалися щонайменше до 2 вересня 1945 р.

4 серпня 1945 р. радянський уряд денонсував пакт про ненапад з Японією, підписаний 13 квітня 1941 р. До серпня 1945 р. радянським керівництвом було проведено цілу низку організаційних заходів з метою здійснення операції з ліквідації Квантунської армії. Одночасно з Головним командуванням радянських військ на Далекому Сході було створено три фронти: Забайкальський, І-й Далекосхідний та ІІ-й Далекосхідний, в лавах яких нараховувалося близько 1 млн 750 тис. чоловік особового складу, з яких близько 400 тис. – призвані з території України. З травня по серпень 1945 р. з України було мобілізовано понад 27 тис. осіб. Решта українців, які входили до складу трьох фронтів (близько 373 тис.) – передислоковані протягом червня–липня з європейського театру бойових дій.

Вночі з 8 на 9 серпня 1945 р. радянські війська силою трьох фронтів атакували японську армію в Маньчжурії. 10 серпня 1945 р. уряд цієї країни ухвалив рішення щодо беззастережної капітуляції. 2 вересня 1945 р. на борту американського лінкора “Міссурі” було підписано Акт капітуляції Японії представниками цієї країни, США, Китаєм, Великою Британією та СРСР. Від радянської сторони його підписав українець з Уманщини генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко. До моменту капітуляції радянська армія втратила понад 13 тис. осіб, з яких понад 3 тис. – призвані з території України.

Серед величезних втрат України у Другій світовій війни найтяжчими були демографічні. Війна й окупація призвели до різкого, катастрофічного зменшення кількості населення, значних деформацій у його національному, статевому, віковому та професійному складі. Демографічні зміни такого характеру відбулися внаслідок взаємодії багатьох факторів, зокрема: мобілізації значної частини чоловічого населення та їх масової загибелі; депортацій 1939–1941 та 1943–1945 років; загибелі мирного населення на теренах воєнних дій воюючих сторін; евакуації у тилові регіони СРСР на початку війни; масового знищення нацистськими окупантами значної кількості військовополонених та цивільного населення; депортацій працездатного населення на примусові роботи до Німеччини; жорстокого протистояння сил Руху Опору в німецькому тилу; високої смертності під час окупації від голоду та хвороб; значного зменшення народжуваності тощо.

Сукупні демографічні втрати українців і громадян України інших національностей упродовж 1939 –1945 років наразі оцінюються у 8–10 млн осіб. За підрахунками вчених, Галичина втратила 22% населення, Волинь і Полісся – 12%, Центральна, Південна та Східна Україна – 30%. Для поповнення демографічних втрат воєнного періоду республіці знадобилося близько 25 років. Разом із тим, Друга світова війна повністю змінила етнічне обличчя українського суспільства. З України практично зникли такі національні меншини як німці, кримські татари, українські євреї. Натомість, кількість росіян із довоєнних 4 млн зросла за перше повоєнне десятиліття до 7 млн осіб.

Унаслідок війни змінився також етнічний баланс населення українських міст. У містах Сходу та Півдня України посилився й укріпився російський елемент, натомість, у містах і містечках Центральної України українці стали домінуючим етносом після винищення нацистами євреїв, а на Західній Україні українці замінили в містах репатрійованих поляків, румунів, чехів, угорців і знищених євреїв.

Суперечливими є статистичні дані щодо матеріальних збитків України в наслідок Другої світової війни. Зокрема, за твердженнями науковців, було зруйновано майже 700 українських міст і 28 тис. сіл, спалено близько 320 тис. господарств.

Україна в результаті Другої світової війни зазнала матеріальних втрат у розмірі понад 45% від збитку усього СРСР. З метою створення могутнього військово-промислового потенціалу на сході СРСР під гаслом “Все для фронту! Все для перемоги!” більшовиками з України було вивезено 550 промислових підприємств, майно і худобу тисяч колгоспів, радгоспів, МТС, десятки наукових і навчальних закладів, осередків культури, історичні цінності, виїхало майже 3,5 млн. жителів республіки – кваліфікованих робітників і спеціалістів, науковців, творчої інтелігенції, які віддали свої трудові й інтелектуальні зусилля в розвиток воєнного й економічного потенціалу СРСР.

Після завершення Другої світової війни в результаті угод, заключних за підсумками роботи низки міжнародних конференцій, була зруйнована попередня Версальсько-Вашингтонська система міжнародних відносин і сформована нова – Ялтинсько-Потсдамська, яка заклала основи біполярності світу.

Позитивним надбанням для України по завершенню Другої світової війни стало надання їй статусу співзасновниці ООН, що було визнанням внеску Українського народу у перемогу над нацизмом і зміцнення миру в усьому світі. Україна в числі перших підписала Статут i ввійшла в групу з 51 держави-засновниці ООН. Перебуваючи у складі Радянського Союзу, Україна де-юре мала в ООН власне представництво на рівні незалежної країни. Проте, де-факто діяльність Української РСР в ООН була обмежена рамками проведення єдиної радянської зовнішньої політики. Фактор багаторічного членства України в ООН позитивно вплинув на процес міжнародного визнання її незалежності в 1991 році.

Гітлерівський нацизм і сталінський комунізм однаково жорстоко відбилися на долі України. Драматизм українського народу тих років полягає в тому, що, вигнавши нацизм з Європи, Україна не стала незалежною, бо на її теренах запанував не менш жорстокий тоталітарний режим.

Підсумки війни на десятки років наперед визначили складні та суперечливі соціально-економічні процеси, відчутно вплинули на психологію післявоєнних поколінь людей, наслідки яких відчутні й сьогодні. І справа не тільки у тому, що минула війна не розв’язала низки складних проблем, які перейшли з довоєнної та воєнної епох у повоєнну, а й у тому, що вона зав’язала нові заплутані вузли у відносинах між країнами і народами, підготувала мінні поля майже піввікової “холодної війни”, одним із фронтів якої була Україна.

Мета проведення заходів, присвячених 70-й річниці завершення Другої світової війни, у ракурсі подій минувшини й сьогодення:

· висвітлити для широкого учнівського загалу наслідки війни та трагедію бездержавності Українського народу;

· наголосити на внеску України в перемогу Об’єднаних Націй над нацистською Німеччиною та її союзниками;

· звернути увагу на участь українців у арміях і військових формуваннях інших країн;

· акцентувати на участі України в повоєнному облаштуванні світу;

· зауважити на визнанні України світом як повноправного представника світового співтовариства та суб’єкту міжнародного права;

· сприяти формуванню кожного учня/учениці як особистості, що усвідомлює свою належність до Українського народу, сприймає війну як складний суспільно-політичний процес, протистояння між країнами, народами, поглядами, але завжди – як лихо, руйнівний процес, що дорого коштує кожному громадянину й руйнує економіку, культури держав і долі пересічних людей.

Рекомендації щодо форми, місця, методів і прийомів проведення

У виборі календарної дати проведення заходів рекомендуємо 2 вересня, що пов’язане з підписанням Акту про беззастережну капітуляцію Японії у 1945 р. Також ці методичні рекомендації можуть бути використані до вивчення теми “Україна в роки Другої світової війни (1939–1945 рр.)”.

Обираючи місце, форми, методи та прийоми проведення заходу, педагогам слід враховувати вікові особливості учнів; забезпечення класу (школи) технічними засобами навчання. Заходи, присвячені 70-й річниці завершення Другої світової війни, можуть бути проведені на рівні навчального закладу, кількох паралельних класів та / або на рівні класу.

Рекомендовані форми проведення:

· Лекція з подальшим обговоренням.

· Екскурсія.

· Урок-презентація.

· Круглий стіл, семінар.

· Відео-урок з обговоренням.

· Похід у театр / кінотеатр.

Можливі місця проведення:

· Загальноосвітні навчальні заходи (актова зала, клас тощо).

· Краєзнавчі, історичні музеї, музеї зброї і техніки.

· Меморіальні комплекси.

· Могили невідомих воїнів.

· Театр / кінотеатр.

Прийоми роботи з визначеними формами проведення заходу:

· Розповідь учителя (має бути інформаційна, емоційна, ціннісно-патріотична насиченість матеріалу).

· Залучення фото-, аудіо-, відеоматеріалів, використання мап, відповідних і доречних художніх творів з метою створення емоційного фону, більш яскравого та чіткого засвоєння матеріалу, особистісного сприйняття й “проживання” болі війни.

· Підготовка учнями презентацій з цієї проблематики.

Орієнтовна тематика заходів.

Підкреслюючи, що заходи, присвячені 70-й річниці завершення Другої світової війни, у 2015 році в загальноосвітніх навчальних закладах проходитимуть під гаслом “1939–1945.Пам’ятаємо. Перемагаємо”, рекомендуємо під час підготовки матеріалу та вибору форми заходу приділити особливу увагу таким питанням: визначення наслідків Другої світової війни для України; внесок українців у перемогу Об’єднаних націй, при чому говорити як про вояків Радянської армії, так і УПА, етнічних українців у складі інших армій (американської, британської, канадської, польської, французької тощо); поновлення державотворчих процесів і самоідентифікації українців під час Другої світової війни; військові злочини часів Другої світової війни; Україна – співзасновниця ООН. У зв’язку з цим пропонуємо орієнтовну тематику для заходів:

· “Прагнення до свободи – вчора, патріотизм і нездоланність – сьогодні, гідна Україна – завтра”.

· “Нездоланність українців – гідність держави”.

· “Історії героїв війни: “Ми боролись за українську землю”.

· “Мужність і відвага крізь покоління”.

· “Порозуміння заради майбутнього України”.

· “Український патріотизм проти тоталітарних систем”.

· “Кривава ціна миру”.

· “Нам заповідана мужність”.

· “Об’єднані Нації у боротьбі за спільну перемогу”.

· “Мир – спільне надбання”.

· “Післявоєнний світ. Втрачені можливості”.

· “Злочин і кара”.

· “Ніколи знову. До 70-х роковин застосування ядерної зброї’.

Перелік художніх і документальних фільмів, присвячених Другій світовій війні.

Під час підготовки до заходу можуть використовуватися як художні, так і документальні відеоматеріали. Залучення історичного кіно (повнометражний показ або демонстрація фрагментів шляхом монтування) надасть емоційну наповненість і наочність заходу. Пропонуємо добірку таких відеоматеріалів.

Назва картини	Рік випуску			Країна		Режисер, автор
Художні фільми, які відображають перебіг подій Другої світової війни на Західному фронті
“Брати по зброї”	2001			США		Девід Франкель
“Великий диктатор”	1940			США		Чарльз Чаплін
“Врятувати рядового Райана”	1998			США		Стівен Спілберг
“Лють”	2014			США		Девід Ейєр
“Міст надто далеко”	1977			США, Велика Британія		Річард Аттенборо
“Молоді леви”	1958			США		Едвард Дмитрик
“Нюрнберг”	2000			США, Канада		Ів Сімоно
“Паттон”	1970			США		Франклін Джей Шеффнера
“Святі і солдати. Бортове кредо”	2003			США		Райан Літтл
“Червона троянда Нормандії”	2011			США		Тіно Струкманн
Художні фільми, які відображають перебіг подій Другої світової війни на радянсько-німецькому фронті
“Батальйони просять вогню”	1985		СРСР			В. Чеботарьов
“Бункер” *	2004		Німеччина, Італія, Австрія			Олівер Хіршбігель
“У бій ідуть тільки “старі”	1973		СРСР			Л. Биков
“Життя і доля”	2012		Росія			С.Урсуляк
“На війні як на війні”	1968		СРСР			В. Тригобович
“Незламна”	2015		Україна, РФ			С. Мокрицький
“Сталінград” *	1992		Німеччина			Йозеф Вільсмайєр
“Марш мільйонів” *	2007		Німеччина			Кай Вессель
Художні фільми, які відображають перебіг подій Другої світової війни на Тихому океані
“Енола Гей: Людина, місія, атомна бомба”	1980			США		Девід Лоуелл Річ
“За тих, кого ми любимо”	2007			Японія		Тако Сіндзьо
“Листи з Іводзіми”	2006			США		Клінт Іствуд
“Мідвей”	1976			США		Джек Смайт
“Перл Харбор”	2001			США		Майкл Бей
“Прапори наших батьків”	2006			США		Клінт Іствуд
“Ті, що говорять з вітром”	2002			США		Джон Ву
“Тонка червона лінія”	1998			США		Терренс Малік
“Тора! Тора! Тора!”	1970			США, Японія		Річард Флейшер, Кіндзі Фукасаку
“Хіросіма: море сліз”	2005			Японія		Фукузава Кацу
Художні фільми, які розповідають про долю військовополонених у Другій світовій війні
“Велика втеча”	1963			США		Джон Стьорджес
“Втеча до перемоги”	1981			США		Джон Хьюстон
“Війна Харта”	2002			США		Грегорі Хобліт
“Катинь”*	2007			Польща		Анджей Вайда
“Міст через річку Квай”	1957			США		Девід Лінн
“Незламний”	2015			США		Анджеліна Джолі
“ТойХтоПройшовКрізьВогонь”	2012			Україна, ПЦ “Інсайтмедіа”		М.Іллєнко
“Щасливого Рідзва, містер Лоуренс”	1983			Велика Британія, Японія		Нагіса Осіма
Художні фільми, які розповідають про Голокост у європейських країнах під час Другої світової війни
“Без долі” *	2005			Німеччина, Велика Британія, Угорщина		Лайош Колтаї
“Книжкова злодійка” *	2014			США, Німеччина		Брайан Персівал
“Життя прекрасне” *	1997			Італія		Роберто Беніньї
“Облава” *	2010			Франція		Розлін Бош
“Піаніст” *	2002			Франція		Роман Поланскі
“Сіра зона” *	2001			США		Тім Блейк Нельсон
“Список Шиндлера” *	1993			США		Стівен Спілберг
“Чорна книга” *	2006			Нідерланди		Пол Верховен
“Шоа” *	1985			Франція		Клод Ланцман
Художні фільми, які розповідають про Голокост в Україні під час Другої світової війни
“Бабин Яр” *	2002			Україна		М. Засєєв-Руденко
“Бабин Яр” *	2003			Німеччина, Білорусь		Джеф Кенью
“Владика Андрей”	2008			Україна		О. Янчук
“Дамський кравець”	1990			СРСР		Леонід Горовець
Художні фільми, які розповідають про Рух Опору проти нацистських та японських окупантів під час Другої світової війни
“Битва на Неретві”	1969			Югославія, США		Велько Булаїч
“Виклик”	2008			США		Едвард Цвік
“Втеча з Собібору” *	1987			США		Джек Голд
“Місто 44”	2014			Польща		Ян Комаса
“Операція “Валькірія”	2008			США, Німеччина		Браян Сінгер
“Полум’я і Цитрон”	2008			Данія, Німеччина		Оле Кристіан Мадсен
“Послання”	2009			Китай		Чень Ко-фу
“Тріумф духа”	1989			США		Роберт М. Янг
“Тріумфальна арка” *	1985			Велика Британія		Варіс Хусейн
Художні фільми, які розповідають про долю дітей у Другій світовій війні
“Академія смерті” *	2004			Німеччина		Деніс Ганзель
“Бійня номер п’ять” *	1972			США		Джордж Рой Хілл
“До побачення, діти”	1987			Франція, Німеччина		Луї Маль
“Імперія Сонця”	1987			США		Стівен Спілберг
“Корчак”	1990			Польща		Анжей Вайда
“Хлопчик у смугастій піжамі”	2008			Великобританія, США		Марк Хєрман
Художні фільми, які розповідають про боротьбу УПА в роки Другої світової війни та перші післявоєнні роки
“Вишневі ночі”	1994			Україна		А. Мікульський
“Далекий постріл”	2005			Україна		В.Шалига
“Нескорений”	2000			Україна		О.Янчук
“Один – в полі воїн”	2003			Україна		Г. Вірста, О. Мосійчук
Документальні фільми, які відображають загальний перебіг подій Другої світової війни
“1941. Заборонена правда”		2013			Україна, студія “Телекон”			І. Кобрин
“Апокаліпсис: Друга світова війна”		2009			Франція, ECPAD			Ізабель Кларк
“Друга світова війна – день за днем. 1939–1945”		2005			РФ			В.Правдюк
“Друга світова в HD кольорі”		2009			Велика Британія, WorldMediaRightsWestwingStudios			Джонатан Мартин
“Марш до перемоги. Шлях до Берліна”		2007			США, Creation Films Documentaries			Едвард Фоурхед
“Марш до перемоги. Шлях до Рима”		2007			США, Creation Films Documentaries			Едвард Фоурхед
“Марш до перемоги. Шлях до Токіо”		2007			США, Creation Films Documentaries			Едвард Фоурхед
“Освенцім”		2011			Німеччина			Уве Болл
“Концтабори. Дорога до пекла”		2009			Росія, ООО Лидер ТВ			Ф.Стуков
“Світ у війні”		1973			Велика Британія			Джеремі Айзек
Документальні фільми, які відображають перебіг подій Другої світової війни на території України
“1377 спалених заживо”		2009			Україна, т/к “ІНТЕР”		І.Кравчишин
“Битва за Київ”		2013			Україна, т/к “ІНТЕР”		О.Лябах
“Битва за нашу Радянську Україну”		1943			СРСР		О.Довженко
“У серпні 43-го”		2013			Україна, Robinzon.TV		І. Піддубний
“Визволення”		2014			Україна, “07 Продакшн”		О.Лябах
“Війна. Український рахунок”		2002			Україна, т/к “Студія 1+1”		С. Буковський
“Війна без переможців”		2002			Україна, т/к “ІНТЕР”		І.Чижов
“Війна та мир: окупація”		2007			Україна, ООО “Профі-ТВ”		Я. Геляс
“Війна та мир: евакуація”		2009			Україна, “07 Продакшн”		Я. Геляс
“Двобій на Дніпрі”		2013			Україна, т/к Перший Національний		С. Красножон
“Дніпровська балада”		2013			Україна, Українська студія хронікально-документальних фільмів		Л. Мужук
“Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939-1941”		2010			Україна, “Invertpictures”		Т. Химич
“Місто, яке зрадили”		2008			Україна, т/к “ІНТЕР”		А.Цаплієнко
“Між Гітлером і Сталіним: Україна у Другій світовій війні”		2005			Україна, Канада, Українсько-канадський дослідно-документаційний центр		С. Новицький
“Нещаслива “Звєзда”. Третя битва за Харків. Хроніки”		2013			Україна, Robinzon.TV		І.Піддубний
“НКВС і Гестапо. Браття по крові”*		2009			Білорусь, Польша, т/к БелСат		В. Самойлов
“ОУН–УПА: війна на два фронти”*		2006			Україна, т/к НТН		А.Санченко
“Перемога на Правобережній Україні”		1944			СРСР		О. Довженко
“Рівень секретності “18”		2011			Україна, т/к “Студія 1+1”		В.Рибась
“Собор на крові”		2006			Україна, “Телекон”		І.Кобрин
“Солдати Імперій. Різні адреси війни”		2014			Україна, т/к Перший Національний		С.Потапчук
“УПА. Тактика боротьби”*		2007			Україна, т/к Перший Національний		С.Братішко
“Харків 1941-43 гг. Життя, як воно є”		2014			Україна, Robinzon.TV		І.Піддубний
“Хроніка Української Повстанської Армії 1942–1945”		2014			Україна, ГО Українська Галицька Асамблея		Т. Химич
“Ціна перемоги”		2007			Україна, т/к “ТОНІС”		С.Братішко
“Чернігівський рубіж. 1941-1943”		2013			Україна, т/к “Дитинець”		І.Левенок
“Чорна піхота”*		2010			Україна, т/к “ІНТЕР”		І. Кравчишин
Документальні фільми, які відображають наслідки використання ядерної зброї часів Другої світової війни
“Біле світло. Чорний дощ. Зруйнування Хіросіми та Нагасакі”		2007			США		Стівен Окадзакі
“ВВС: Хіросіма”		2005			Велика Британія, США		Пол Вілмшурст
“Під хмарою Хіросіми”		2015			Франція		Бертран Коллар

* Фільми, рекомендовані для перегляду учнями 10–11 класів

Творчість українських письменників і поетів, яка розкриває події та наслідки війни.

У проведенні заходів, присвячених Дню пам’яті та примирення, можуть застосовуватися фрагменти творів, щоб увести учнів в історичну обстановку, відтворити колорит епохи, передати атмосферу війни, надати картинний або портретний опис. Використання яскраво забарвлених розповідей про події минулого, що мають приховані суб’єктивні смисли, в невимушеній формі підвищують емоційне сприйняття школярами матеріалу, підсилюють його виховний вплив, сприяють формуванню особистісно-ціннісного ставлення до історичної події.

Для надання заходу “живого” акценту пропонуємо, наприклад, за період кінець 30-х – середина 40-х рр. ХХ ст. використовувати уривки з роману І. Багряного “Людина біжить над прірвою”, “Огненне коло”, П. Загребельного “Дума про невмирущого”, Р. Іваничука “Вогняні стовпи”. Віра в силу українського народу була основною темою творчості О. Гончара. Не слід забувати й про те, що самобутній яскравий письменник і кінорежисер О. Довженко у роки війни фактично народився як прозаїк і публіцист. Його оповідання на воєнну тему (“Ніч перед боєм”, “Стій, смерть, зупинись!”, “Відступник”, “На колючому дроті”) яскраво доносять до читача ті буремні події.

1. Андрусяк М. Брати грому. Художньо-документальна повість / М. Андрусяк – Коломия : Видавничо-поліграфічне товариство “Вік”, 2005. – 829 с.

2. Астафьев В. Прокляты и убиты / Виктор Астафьев // Собр. cоч. в 15 т. – Том 10. – Красноярск : Офсет, 1997.

3. Багряний І. Огненне коло / Іван Багряний. – Х. : Фоліо, 2009. – 443 с.

4. Багряний І. Людина біжить над прірвою: для ст. шк. віку / Іван Багряний – К. : Школа, 2009. – 320с.

5. Гончар О. Катарсис / Олесь Гончар – К.: Український Світ, 2000. – 136 с.

6. Гончар О. Людина і зброя / Олесь Гончар // Гончар О. Вибрані твори. У 4-х т. – К. : Сакцент Плюс, 2005. – Т. 3. – 320 с.

7. Гончар О. Прапороносці / Олесь Гончар // Гончар О. Вибрані твори. У 4-х т. – К. : Сакцент Плюс, 2005. – Т. 4. – 416 с.

8. Гуменна Д. Хрещатий Яр (Київ 1941 – 1943): роман-хроніка / Докія Гуменна. – К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2001. – 408 с.

9. Довженко О. Відступник / Олександр Довженко // Довженко О. Кіноповісті. оповідання. – К. : Наукова думка, 1986. – С. 571–575.

10. Довженко О. На колючому дроті / Олександр Довженко // Довженко О. Кіноповісті. оповідання. – К: Наукова думка, 1986.

11. Довженко О. Ніч перед боєм / Олександр Довженко // Довженко О. Кіноповісті. оповідання. – К. : Наукова думка, 1986. – С. 562–570.

12. Довженко О. Стій, смерть, зупинись! / Олександр Довженко // Довженко О. Кіноповісті. оповідання. – К: Наукова думка, 1986. – 578 c.

13. Довженко О. Україна в огні: кіноповість / Олександр Довженко. – К. : Видавництво “Україна”, 2004. – 144 с.

14. Довженко О. Щоденник (1941-1956) / Олександр Довженко // Довженко О. Зачарована Десна: кіноповість; Україна в огні: кіноповість; Щоденник (1941-1956) / О. Довженко. – К. : Веселка, 1995. – 576 с.

15. Довженко О. Щоденникові записи, 1939-1956 = Дневниковые записи, 1939-1956 / О. П. Довженко. – Х. : Фоліо, 2013. – 879 с.

16. Загребельний П. Дума про невмирущого / Павло Загребельний. – Х. : Фоліо, 2003. – 398 с.

17. Загребельний П. Європа 45 / Павло Загребельний. – Х.: Фоліо, 2003. – 608 с.

18. Іваничук Р. Вогняні стовпи / Роман Іваничук. – Х. : Фоліо, 2011. – 507 с.

19. Матіос М. Солодка Даруся: Драма на три життя / Марія Матіос. – Л. : Піраміда, 2004. – 172 с.

20. Міщенко Д.О. Батальйон необмундированих: повість / Дмитро Міщенко. – К. : Молодь, 1995. – 80 с.

21. Самчук У. На білому коні. На коні вороному / Улас Самчук. – К. : Українська прес-група, 2012. – (Бібліотека газети “День”. Серія “Бронебійна публіцистика”).

22. Самчук У. П’ять по дванадцятій. Записки на бігу / Улас Самчук. – Буенос-Айрес: Видавництво Миколи Денисюка, 1954. – Режим доступу: http://diasporiana.org.ua/memuari/382-samchuk-u-p-yat-po-dvanadtsyatiy/

23. Самчук У. Чого не гоїть огонь / Улас Самчук. – К. : МАУП, 2008. – (Бібліотека української героїки).

Добірка українських пісень про мужність, патріотизм українців і трагедію війни

Головна мета використання пісень – емоційне забарвлення цілісного сприйняття інформації, створення відповідної атмосфери заходу, патріотичне виховання учнів. Нижченаведені пісні рекомендовані до використання під час організації заходу, присвяченого відзначенню 70-ї річниці завершення Другої світової війни, однак їх кількість не є обмеженою. Застосовувати музичні твори можна як у вигляді цілісного оформлення, так і фрагментарно (під час монтування слайд-шоу, на початку та в кінці уроку/заходу, як музичний супровід розповіді або вистави тощо).

Повстанські пісні:

1. “Балада про повстанця” (сл. Є. Лещук);

2. “Гей, готуйте, хлопці, зброю” (автори слів і музики не відомі);

3. “Збудись, Україно!” (автори слів і музики не відомі);

4. “Ой, під гаєм” (автори слів і музики не відомі);

5. “Ой, у лузі червона калина” (автори слів і музики не відомі);

6. “Що то за прапор лопотить?” (автори слів і музики не відомі);

7. “40 повстанців” (автори слів і музики не відомі).

Пісні про мужність та героїзм українців:

8. “Буде нам з тобою що згадати” (автори невідомі);

9. “Йшли селом партизани” (народна пісня);

10. “Коли ми вмирали” (народна пісня);

11. “Лента за лентою” (сл. М. Сороколіта, муз. В. Заставний);

12. “Нас весна не там зустріла” (народна пісня);

13. “Наші партизани” – музичний проект Т. Чубая та А. Кузьменка;

14. “Не кажучи нікому” (О. Положинський);

15. “У сні не воюють солдати” (А. Малишко, П. Майборода);

16. “Чорними хмарами вкрита руїна” (народна пісня);

17. “Шлях на Берлін” (сл. В. Мельник, муз. О. Бурміцький).

Пісні, які передають трагедію війни, тугу близьких за загиблими:

18. “Вічний вогонь” (сл. В. Крищенко, муз. О. Білозір);

19. “Зірвалася хуртовина” (муз. В. Витвицький);

20. “Їхав стрілець на війноньку” (народна пісня);

21. “Солдатські матері” (сл. М. Боліцька, муз. В. Дунець);

22. “Мальви” (сл. Б. Гура, муз. В. Іваюк);

23. “Над Дніпром нерівний бій” (О. Кіндрачук);

24. “Степом” (сл. М. Негода, муз. А. Пашкевич).

Корисні інтернет-посилання:

1. Від Дніпра до Ельби. Чотири Українських фронти [Електронний ресурс] // Історична правда. – 2014. – 09.05. – Режим доступу до журн: http://www.istpravda.com.ua/blogs/2011/06/22/43446/;

2. В Україні правильно говорити про “Велику Вітчизняну війну”, а не про “Другу світову війну?” [Електронний ресурс] // Лікбез. Історичний фронт. – Режим доступу: http://likbez.org.ua/uk/in-ukraine-the-right-to-talk-about-the-great-patriotic-war-rather-than-world-war-ii.html;

3. В’ятрович В. Українська Друга світова (в кольорі) [Електронний ресурс] // Газета [сайт] / В. В’ятрович. – 2009. – Режим доступу:http://gazeta.dt.ua/POLITICS/ukrayinska_druga_svitova_v_kolori.html;

4. Гвоздик В.С., Князьков Ю.П., Штейнле О.Ф. “Георгіївська стрічка’’ що вона означає [Електронний ресурс] // [Сторінка Українського інституту національної пам’яті] / [Київ, 2015]. – Режим доступу: http://www.memory.gov.ua/news/georgiivska-strichka-shcho-vona-oznachae;

5. Гриневич В. Військові мобілізації в Україні 1943—1944 років: “Ви повинні змити власною кров’ю провину перед Батьківщиною і її великим вождем товаришем Сталіним” [Електронний ресурс] // Газета [сайт] / В. Гриневич. Режим доступу :http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/viyskovi_mobilizatsiyi_v_ukrayini_19431944_rokiv_vi_povinni_zmiti_vlasnoyu_krovyu_provinu_pered_batk.html– Назва з екрану;

6. Гриневич В. Гітлер і Сталін у пошуках сепаратного миру: нерозгадана загадка Другої світової війни [Електронний ресурс] // Газета [сайт] / В. Гриневич. Режим доступу:http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/gitler_i_stalin_u_poshukah_separatnogo_miru_nerozgadana_zagadka_drugoyi_svitovoyi_viyni.html– Назва з екрану;

7. Кобзар Я. Друга світова по-українськи. Думки вітчизняних істориків // Історична правда [сайт] / Кобзар Я. – 2012. – Режим доступу:http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/05/9/84642/;

8. Лавський С. Про роль українців у Другій світовій війні / Лавський С. – 2014. – Режим доступу: mena.org.ua/blog/pro-rol-ukrajintsiv-u-druhij-svitovij-vijny/;

9. Методичні матеріали Українського інституту національної пам’яті до відзначення Дня Перемоги у 2014 році // [Сторінка Державного комітету телебачення та радіомовлення України] / [Київ, 2015] – Режим доступу: http://comin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=112237&cat_id=77135;

10. Методичні матеріали Українського інституту національної пам’яті до 70-ї річниці вигнання нацистських окупантів з України // [Сторінка Українського інституту національної пам’яті] / [Київ, 2015] – Режим доступу: http://www.memory.gov.ua/news/metodichni-materiali-ukrainskogo-institutu-natsionalnoi-pam-yati-do-70-i-richnitsi-vignannya-na;

11. Методичні рекомендації щодо відзначення Європейського дня пам’яті жертв сталінізму та нацизму і 75-річниці Пакту Молотова-Ріббентропа // [Сторінка Українського інституту національної пам’яті] / [Київ, 2015] – Режим доступу: http://www.memory.gov.ua/news/23-serpnya-vidznachatimetsya-evropeiskii-den-pamyati-zhertv-stalinizmu-ta-natsizmu-ta-75-ta-ric;

12. Методичні рекомендації щодо відзначення 75 роковин початку Другої світової війни // [Сторінка Українського інституту національної пам’яті] / [Київ, 2015] – Режим доступу:http://www.memory.gov.ua/news/1-veresnya-vidznachaetsya-75-ta-richnitsya-pochatku-drugoi-svitovoi-viini;

13. Музиченко Я. Перемога людяності: провідні історики – про українців на різних фронтах Другої світової, високу ціну визволення від нацизму та дбайливе збереження пам’яті про воїнів // [Сторінка Українського інституту національної пам’яті] / [Київ, 2015] – Режим доступу:http://www.memory.gov.ua/news/peremoga-lyudyanosti-providni-istoriki-pro-ukraintsiv-na-riznikh-frontakh-drugoi-svitovoi-visok;

14. Огієнко В. Як відзначають День Перемоги в Європі // [Сторінка Українського інституту національної пам’яті] / [Київ, 2015]. – Режим доступу: http://www.memory.gov.ua/news/yak-vidznachayut-den-peremogi-v-evropi;

15. Патриляк І. Українські націоналісти проти гітлерівської Німеччини. Рух Опору // Історична правда [сайт] / Патриляк І. – 2014. – Режим доступу:http://www.istpravda.com.ua/articles/2014/05/8/142834/;

16. Процик П. Україна. Друга світова війна. Тільки цифри // Історична правда [сайт] / Процик П. – 2010. – Режим доступу : http://www.pravda.com.ua/articles/2010/05/7/5017138/;

17. Стельмах І. Українські історики відповіли Путіну напередодні Дня Перемоги // [Сторінка Українського інституту національної пам’яті] / [Київ, 2015]. – Режим доступу:http://www.memory.gov.ua/news/ukrainski-istoriki-vidpovili-putinu-naperedodni-dnya-peremogi;

18. У Велику Вітчизняну росіяни розгромили би Німеччину і без участі українців? // Лікбез. – Режим доступу: http://likbez.org.ua/uk/v-velikuyu-otechestvennuyu-russkie-razgromili-byi-germaniyu-i-bez-uchastiya-ukraintsev.html;

19. Ціна перемоги: вклад українців у розгром нацизму // [Сторінка Українського інституту національної пам’яті] / [Київ, 2015]. – Режим доступу: http://www.memory.gov.ua/news/tsina-peremogi-vklad-ukraintsiv-u-rozgrom-natsizmu;

20. Шаповал Ю. “Гітлер, Сталін та Україна: безжальні стратегії’’ // Історична правда [сайт] / Шаповал Ю. – 2013. – Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/05/9/123358/;

21. Штоквиш О. Війна пам’ятей. Образ Великої Перемоги як інструмент маніпуляції історичною свідомістю // [Сторінка Українського інституту національної пам’яті] / [Київ, 2015]. – Режим доступу: – http://www.memory.gov.ua/publication/viina-pam-yatei-obraz-velikoi-peremogi-yak-instrument-manipulyatsii-istorichnoyu-svidomi.

Символіка, яку рекомендовано до використання у заходах

Квітка маку в українські традиції

В українській міфології мак має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. В останніх з перелічених значень квітка часто згадується в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби: “Ой, з могили видно всі долини, – сизокрилий орел пролітає: стоїть військо славне Запорізьке – як мак процвітає...”. У відомій пісні “Ой, ти, Морозенку, славний козаче”, мак згадується поруч зі смертю козака: “…Обступили Морозенка турецькії війська. По тім боці запорожці покопали шанці; Ой, впіймали Морозенка у неділю вранці. Ой, недаром ранесенько той мак розпускався, – Ой, уже наш Морозенко у неволю попався…”. Образ маку нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну.

З народної творчості мак як символ пов'язаний із війною та військом перейшов у художню літературу. В Івана Франка: “Гей, Січ іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, Нам воно святе”. Легенду про мак обробив Михайло Стельмах у творі “У долині мак цвіте”: “…Ординці воїна скришили, на землю впало тіло біле і, наче зерно, проросло, а влітку маком зацвіло…”. Одна з героїнь присвяченого Другій світовій війні роману Олеся Гончара “Прапороносці” гине в долині червоних маків.

Мак як символ пам'яті в Україні

Червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році. Дизайн українського червоного маку розроблено за ініціативи Українського інституту національної пам'яті та Національної телекомпанії України; автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі. Поруч з квіткою розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни та гасло. Минулорічним було “Ніколи знову”.

Цього року з нагоди 70-тої річниці перемоги над нацизмом ми запропонували гасло: “Пам'ятаємо. Перемагаємо”. Ми пам'ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Ми пам'ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об'єднані нації. Ми пам'ятаємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам'ять робить нас сильнішими. Вона – запорука неминучості нашої перемоги сьогодні.

Рекомендації щодо використання символу

Рекомендується виготовляти стилізовані червони маки з паперу, пластику або тканини та розміщувати на одязі на лівій стороні грудей, якомога ближче до серця. Натомість не рекомендується прикрашати маками головні убори, взуття, сумки, ошийники тварин, мобільні телефони, автівки тощо.

Використання маків великого розміру або зображень на великих площинах: біг-бордах, сіті-лайтах, стелах, дошках, інших носіях, в якості оздоблень класів, залів чи публічного простору залишається на розсуд організаторів за умови збереження гідної пошани до цього символу.

Додаток 1

до листа Дон облІППО

від 03.09.2015 р. № 169/17