До Дня скорботи та вшанування пам’яті жертв Другої світової війни в Україні

У К Р А Ї Н А

ДОНЕЦЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ

ДОНЕЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

вул. Карла Маркса, буд. 41, м. Слов’янськ, Донецька обл., 84100

е-mail: donоippo@gmail.com  Код ЄДРПОУ 02135804

Від 19 червня 2015 р.		№101/17

				┌	Завідувачам (директорам) міських(районних) методичних служб	┐
┌	Про відзначення Дня скорботи та вшанування пам’яті жертв Другої світової війни в Україні	┐

Відповідно до Указу Президента України від 17 листопада 2000 року  № 1245 «Про День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні», на виконання доручення Адміністрації Президента України від 18 червня 2015 року № 02-01 / 2847 та з метою вшанування полеглих під час Другої світової війни, їх подвигу та жертовності рекомендуємо провести 22 червня 2015 року у загальноосвітніх навчальних закладах Донецької області  заходи (додаток 1), які мають бути виключно жалобного характеру, сприяти подальшій консолідації українського суспільства, порозумінню і примиренню між усіма учасниками трагічних подій Другої світової війни. При їх проведенні рекомендовано враховувати поточну суспільно-політичну ситуацію у населених пунктах регіону.

В.о. ректора                                                                            О.О. Лаврут

вик: Рибалка Л.Д.,

тел. 099-978-27-11 

            Додаток 1

до листа Дон облІППО

від 19.06.2015. № 101/17

ПЛАН ЗАХОДІВ

у День скорботи і вшанування полеглих під час Другої світової війни

1. Приспущення (вивішення із чорними стрічками)  державних прапорів на будинках та спорудах освітніх установ.

2. Проведення о 10.00 хвилини мовчання.

3. Розміщення на веб-сторінках (блогах, сайтах) загальноосвітніх навчальних закладів матеріалів про визначний внесок України у перемогу Антигітлерівської коаліції та величезні жертви, яких зазнав наш народ у роки війни. Випуск стіннівок та листівок відповідної тематики.

4. Проведення церемоній покладання вінків та квітів до пам’ятників, пам’ятних знаків, місць масових поховань, могил загиблих у війні, забезпечивши їх належне упорядкування.

5. Сприяння громадським організаціям у здійсненні ними статутної діяльності, пов’язаної з проведенням заходів, приурочених до Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.

6. Надання допомоги у відвідуванні делегаціями ветеранів війни та членами їх сімей, близькими родичами загиблих військовослужбовців, представниками громадських організацій ветеранів місць поховань воїнів, які загинули під час війни на території України.

вик: Рибалка Л.Д.,

тел. 099-978-27-11

МАТЕРІАЛИ

до ДНЯ СКОРБОТИ

Зі звернення нацистського командування до солдатів Східного фронту 

«У тебе немає серця і нервів знищити в собі жалість і співчуття - вбивай якого росіянина, радянського, не зупиняйся, якщо перед тобою старий або жінка, дівчинка чи хлопчик ...»

НАПЕРЕДОДНІ НАПАДУ НІМЕЧЧИНИ ТА ЇЇ СОЮЗНИКІВ НА РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ

 Після капітуляції Франції влітку 1940 року керівництво нацистської Німеччини на чолі з А. Гітлером здійснило заходи з консолідації сил агресії. 27 вересня 1940 р. Німеччиною, Італією та Японією був підписаний Троїстий пакт.  За ним сторони зобов’язалися надавати один одному політичну, економічну, військову допомогу.  Учасники Троїстого пакту домовилися про розподіл сфер впливу. Нацистська Німеччина та фашистська Італія бажали встановити своє  панування в Європі та Африці, Японія – в Східній Азії. У листопаді 1940 р. до Троїстого пакту приєдналися Угорщина, Румунія, Словаччина, у березні 1941 р.- Болгарія.

У листопаді 1940 р. під час візиту  В. Молотова до Берліна обговорювалися перспективи відносин між СРСР і Німеччиною. На той час діяв радянсько-німецький пакт про ненапад, укладений 23 серпня 1939 р. Але все більш загострювалися протиріччя між двома державами. Так сталінське керівництво СРСР намагалося посилити вплив на країни Балканського півострова: Болгарію, Туреччину, що не відповідало намірам А. Гітлера.

18 грудня 1940 р. А. Гітлер підписав директиву № 21 про війну проти СРСР  План нападу на Радянський Союз отримав назву «Барбаросса» на честь імператора Священної Римської імперії німецької нації Фрідріха II Барбаросси, який здійснював завойовницькі походи на землі слов'янських племен: поморів, полабів, ободритів.

План «Барбаросса» передбачав застосування тактики«бліцкригу», або «блискавичної війни». Сутність цієї тактики полякала в тому, що німецькі танкові з'єднання вводилися в стики радянських армій, оточували  їх, щоб знищити в прикордонних боях. За допомогою тактики бліцкригу війну з  Радянським Союзом планувалося закінчити за сім - вісім тижнів. До вересня 1941 р. Москва мала бути взята, промислові центри на Уралі і в Сибіру - подавлені бомбардуваннями з повітря.

Співвідношення збройних сил Німеччини та Радянського Союзу в червні 1941 р.

Характеристика	СРСР	Німеччина
Дивізії	171	190
Військовослужбовці, млн. осіб	2,9	5,5
Гармати, тис. шт.	46,8	50,0
Танки, тис.шт.	9,2	3,7
Літаки, тис.шт.	8,4	4,9

Для здійснення плану «Барбаросса» було виділено 152 німецькі дивізії, в тому числі, 19 танкових і 14 моторизованих (80% німецької армії). Союзники Німеччини виділили 16 бригад та 29 піхотних дивізій.

НАПАД НАЦИСТСЬКОЇ НІМЕЧЧИНИ НА РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ ТА ВІЙСЬКОВІ ДІЇ 1941 РОКУ

22 червня 1941 р.  війська нацистської Німеччини та її союзників почали військові дії на території СРСР, у тому числі, на території Української Радянської Соціалістичної Республіки.

23 червня 1941 р. на території УРСР було створено Південний фронт (з військ Одеського військового округу, ком. І. Тюленєв), Південно-Західний фронт (з військ Київського військового округу, ком. М. Кирпонос).

У перші дні війни були здійснені спроби перенести військові дії на територію противника, в окуповану нацистами Польщу. 

Так, 23-29 червня 1941 р.  точилися прикордонні танкові бої Дубно – Луцьк – Рівне - Броди. Але спроба силами шості механізованих корпусів оточити та розгромити 6-ту німецьку армію зазнала невдачу через наступні причини:

1) механізовані корпуси повністю не забезпечені танками, 

2) серед бойових машин, що є в наявності, переважають легкі танки; 

3) деякі частини мали подолати до 200 км, щоб вступити до бою, тому робили це неодночасно) 

29 червня 1941 р. радянські війська припинили наступ і перейшли до оборони.

Трагедією та водночас предметом гордості українського народу є оборона Києва (11 липня  - 19 вересня 1941 р. )

Київська оборонна операція здійснювалася силами Південно-Західного фронту під командуванням М. Кирпоноса.

У липні 1941 р. 6-а німецька армія намагалася взяти Київ з заходу (бої на р. Ірпінь).

У серпні 1941 р. німці здійснили невдалу спробу взяти Київ з півдня (бої у Голосіївському лісі, прорив двох смуг радянської оборони, який був зупинений ).

Але у вересні 1941 р. війська Південно-Західного фронту були оточені з півночі, силами 2-ої танкової групи (ком. Гудеріан, знята з московському напрямку 8 серпня 1941 р.) і з півдня, силами 1-ї танкової групи (ком. Клейст, вийшла до берегів Дніпра 25-30 серпня 1941 р.). У результаті більша частина бійців і командирів Південно-Західного фронту загинула або потрапила до полону. 23 вересня 1941 р. біля Полтави загинув командуючий фронтом М. Кирпонос.

 Але, загинувши, захисники Київа врятували долю війни: вони зірвали німецькі плани «блискавичної війни».

Ми маємо пишатися героями українського народу, які зробили значний внесок у перемогу Антигітлеровської коаліції!

Цікаві факти: Під час оборони Києва загін радянських воїнів 144-го полку 27-ї дивізії на чолі з молодшим лейтенантом Д.І. Шепеленком знищив 26 танків противника за допомогою гранат і пляшок із запальною сумішшю. Після того, як більшість воїнів загинуло, Д.І. Шепеленко з останньою зв'язкою гранат кинувся під ворожий танк і ціною свого життя знищив його. 

 Михайло Петрович Кирпонос

командувач Південно-Західним фронтом, бойові з’єднання якого вели оборонні бої на Правобережній Україні

У рукопашній сутичці під Полтавою був поранений осколками міни в грудь і помер у вересні 1941 року.

МОЄМУ БАТЬКОВІ

А.Малишко

Усе пам’ятаю, ніщо не забуто,

Дитинство моє вітряною порою,

Німецькі снаряди вигукують люто,

Зима завива за крутою горою.

Обтесаний півник на новій ворітні,

В дворі, на постої, солдатські двоколки.

І, зорями шиті у синьому квітні,

Верба опускає зелені подолки.

А ти, посивілий, в низенькій хатині

Рівняєш підошву, постукуєш тихо,

Щоб хлопців, не дай бог,— синів твоїх,

 нині

Не тронуло горе й безхліб’яне лихо.

…Спочив би на старість. Сини і онуки

Вробили б на хліб і до хліба доволі,

Так знову війна підняла свої руки,

Не руки, а лапи, страшні й похололі.

Над нашою хатою тінь малинова,

Зоря загасає і чайка кигиче,

Без подиху в грудях я жду твого слова,

Мій батьку, мій трударю, хто ж мене

 кличе?

Верба обгоріла стоїть, як вдовиця,

А диму полотна багряно-безкраї,

Ворота упали. Усохла криниця.

Мій батьку, мій трударю, хто ж то гукає?

То ж ти мене кличеш крізь ночі заграву,

Крізь кулі й розриви у полі німому,

Де ворог приніс і ганьбу, і неславу,

І голод повзе біля отчого дому.

У снах тебе бачу. А сни на хвилину,

У серці не смуток, а гнів і турбота.

Я вітром повію. Я птицею злину

Чи травкою виросту попід ворота!

Чи краще, як воїн, крізь битви та біди

Із доброю звісткою глянуть до хати,

Щоб радо всміхнулися давні сусіди

І встала назустріч заплакана мати...

1943

ЖЕРТВИ НАЦИСТСЬКОГО «НОВОГО ПОРЯДКУ» В УКРАЇНІ

22 липня 1942 р. після захоплення м. Свердловська Ворошиловградської області гітлерівці остаточно окупували всю територію України. Її територія була розчленована на декілька частин:

Зони нацистської окупації України за часи Другої світової війни:

1) Дистрикт «Галичина» (у складі Генерал-губернаторства (Польща)

2)Рейхскомісаріат «Україна»

3) Трансністрія 

4) території під управлінням Вермахту

На території України був встановлений «новий порядок» - режим, який передбачав:

- в економіці: підпорядкування економіки окупованих територій інтересам Німеччини; вивіз устаткування, сировини, сільськогосподарської продукції до Німецького рейху;

- у соціальній сфері:  скасування всіх соціальних завоювань найманих робітників; заборона діяльності профспілок (за невиконання наказів окупаційної влади людей розстрілювали або кидали їх до в'язниць. З окупованих територій СРСР  до Німеччини вивезли 2,2 млн. чол.);

- у політиці: заборона діяльності політичних організацій, використання системи заручництва і масових екзекуцій для утримання в покорі населення окупованих територій (в Україні загинуло більш 5,5 млн. цивільних мешканців).

У 1940-1942 рр. нацистська верхівка Німеччини розробила та почала здійснювати Генеральний план «Ост», за яким протягом 10 років передбачалося виселити та знищити понад 50 млн. чол. ненімецького походження з території  Польщі та із західних регіонів СРСР (українців – 65%). Планувалося залишити на місцях 14 млн. чол. місцевого населення, яких онімечити. Поселити на звільнених землях 10 млн. німців, для чого створити 8 опорних пунктів для переселенців (Рівне, Шепетівка, Бердичів, Біла Церква, Бобринець, П’ятихатки, Кривий Ріг, Миколаїв).

Ці криваві часи вписали в історію людства жаливі слова «голокост». «остарбайтери».

Голокост (грецьк. «спалення») -  знищення представників єврейського народу в роки Другої світової війни внаслідок цілеспрямованої расової політики націонал-соціалістичного керівництва Німеччини та її союзників. Взагалі за роки Другої світової війни в країнах Європи було знищено 6 млн. осіб єврейської національності. Символом голокосту – жахливого злочину нацистів проти людства – в Україні став Бабин Яр (Київ), місце, де було розстріляно понад 100 тис. осіб, з них 30 тис. євреїв.

Остарбайтери (нім. Ostarbeiter — «східні робітники») — німецький термін для означення осіб, які були вивезені гітлерівцями зі східних окупованих територій, переважно з Рейхскомісаріату Україна, протягом Другої світової війни на примусові роботи до Німеччини.  Внаслідок зриву плану «блискавичної війни», необхідності мобілізовувати до армії все більше німецьких селян і робітників нацистське керівництво Німеччини вирішило використовувати трудові ресурси з окупованих східних територій в економічних інтересах Третього Рейху. Взимку 1942 р., у розпал голодної зими, робітники з окупованих територій добровільно виїжджали до Німеччини, сподіваючись на гідну заробітну плату, харчування та умови праці. Але ситуація змінилася, коли виявилося, що в спеціальних таборах Німеччини остарбайтери утримуються в важких умовах (заробітна плата остарбайтера – 30% платні німецького робітника; суворий нагляд адміністративно-поліцейських спецслужб). З весни 1942 р. німці розпочали масові облави на місцеве населення. За 1941-44 рр. до Німеччини було вивезено 2,2 млн. мешканців УРСР.

Згадаймо про тих, хто загинув

Й досі людство згадує про трагедію французького Орадура і білоруської Хатині - місця масових убивств, здійснених нацистськими окупантами. 1-2 березня 1943 р. не менш страшна трагедія сталася в селищі Корюківка Чернігівської області. В результаті каральної акції було знищено 6 700 осіб.

Як і в Орадурі, як і в Хатині, беззахисні жінки, діти та люді похилого віку постраждали через ненависть окупантів до партизанів. Ще у вересні 1941 р. в околицях Корюківки був створений партизанський загін, що став ядром, навколо якого склалося Чернігівсько-Волинське з'єднання на чолі з Олексієм Федоровим. У лютому 1943 р. партизани з'єднання повернулися до Чернігівської області з Брянських лісів. Населення навколишніх сіл співпрацювало з ними, допомагало продуктами, повідомляло про пересування супротивника. У відповідь були арештовані члени сімей партизанів. Щоб врятувати заручників від розстрілу, командир взводу Феодосій Ступак вирішив звільнити заарештованих. Серед них знаходилося двоє його синів, а ось дружину рятувати було пізно - гітлерівці розстріляли жінку. Вночі 27 лютого 1943 о. партизани напали на гарнізон Корюківки, що складався в основному з угорських солдатів. Було звільнено 97 осіб, підірваний склад пального.

Вранці 1 березня 1943 р. за наказом генерала Хойзінгера каральний загін німців та допоміжної поліції (за іншими даними - солдатів угорської 150-ї легкої дивізії) оточив село. Під приводом перевірки документів людей зігнали в клуби, школи та церкви, після чого партіями по 50-100 осіб почали розстрілювати. 2 березня 1943 р. будинки, забиті трупами, почали підпалювати. До кінця дня Корюківка майже повністю згоріла.

Уцілілі мешканці Корюківки сховалися, втекли в ліс. Але частина з них, в основному літні люди, через декілька днів повернулися. Але 9 березня 1943 р. карателі з'явилися знову. Стариков вигнали з будинків, завели в сарай, облили гасом і підпалили.

  Як показало розслідування та експертизи обласної комісії з розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників у Корюківці, за два дні окупанти знищили близько 6700 чоловік, причому 5612 тіл залишилися невпізнаними. З 1300 будівель уціліло десять. Ті, кому вдалося врятуватися, залишили страшні спогади: «Моя маленька дочка лежала в мене на грудях, коли в нас почали стріляти в ресторані. Заганяли як худобу на бойню ... Фашист поцілив мені в око ... і я більше нічого не пам'ятаю. Троє моїх діточок було вбито. Навіть поховати їх не довелося ... спалили їх кляті кати» (із спогадів Євгена Римаря). Віра Сильченко, яка врятувалася, заховавшись в стозі сіна, бачила, як окупанти кинули у вогонь її матір, сестру й невістку.

За підрахунками істориків, у 1941-1943 рр. гітлерівці тільки в Чернігівській області спалили заживо, повісили, розстріляли, замучили близько 127 тисяч мирних жителів. Так, в селі Козари загинули 4,8 тисячі душ, в селі Ведильці - близько 800, в Срібному - 682.