неділя, 1 листопада 2015 р.

28 жовтня - День визволення України від фашистських загарбників

Відповідно до Указу Президента України № 836 /2009  від 20 жовтня 2009 року «Про День визволення України від фашистських загарбників», згідно з дорученням Адміністрації Президента України № 03-01/ 2379 від 22 жовтня 2015 року та з метою гідного вшанування ветеранів Другої світової війни памяті полеглих у боротьбі з нацизмом 28 жовтня 2015 року  в загальноосвітніх навчальних закладах Донецької області були проведені тематичні уроки, лекції, бесіди, семінари щодо ролі і місця України у Другій світовій війні, внеску українського народу у перемогу над нацизмом.
Але для того, щоб запалити в серцях учнів вогонь любові до Батьківщини, гордості за мужність її кращих синів, спочатку педагогам треба наповнити любов’ю та гордістю свої серця.  Тому на курсах підвищення кваліфікації для вчителів суспільних дисциплін при Донецькому обласному інституту післядипломної педагогічної освіти велика увага приділялася проблемі військово-патріотичного виховання на уроках історії.


26-31 жовтня 2015 року на базі Слов’янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 11 Слов’янської міської ради відбулися курси підвищення кваліфікації з проблеми «Формування критичного мислення учнів засобами шкільної суспільствознавчої освіти».  На заняттях слухачі курсів були ознайомлені з особливостями застосування методу усної історії при дослідженні подій та явищ періоду Другої світової війни. За висновком Темірової Н.Р., доктора історичних наук, професора Донецького національного університету, люди, які пережили ту страшну війну, є носіями унікальної інформації. Усні свідчення мають величезне значення для дослідження історії Руху Опору, життя в тилу, воєнної та повоєнної повсякденності, Холокосту, остарбайтерів і багатьох інших аспектів Другої світової війни. Дані цього вида історичного джерела дозволяють протиставити офіційній історії війни особисті трагедії, поламані долі людей. Вони переважно стосуються життя простих людей за умов окупаційного режиму. 
Ознайомитися зі статтею Темірової Н.Р. «Усна історія в контексті Другої світової війни», що була написана спеціально для педагогів та учнів шкіл Донецької області, можна за посиланням: http://konferentsiya1.blogspot.com/
Спогади дітей військового покоління, записані під час історико-краєзнавчих пошукових експедицій, можуть використовуватися під час уроків з історії України в 5-х та 11-х класах. Виховні можливості застосування методу усної історії були продемонстровані слухачам курсів під час майстер-класу «Впровадження методу демаршів у процес викладання історії (на прикладі вивчення теми «Окупаційний режим в Україні в 1941-1944 рр.», 11-й клас)».  Повсякденне життя українців в умовах панування нацистського «нового порядку» було запропоновано вивчати, аналізуючи спогади Коршенко Лідії Григорівни, мешканки с. Рай-Олександрівка Слов’янського району. Ці спогади, записані вихованцем гуртка «Пошук», учнем Слов’янської ЗОШ № 11 Тимошенком Ярославом, дозволяють усвідомити всю повноту трагедії життя на війні пересічної людини: «Згадується великий підвал, а в ньому не тільки мама, бабуся, сестра, а й сусіди – чоловік 9-10. Наш батько був хорошим будівельником , наш будинок був великим. І, коли після чергового обстрілу, частина села ( і будинок, де був розташований німецький штаб,) згоріла, німці нас вигнали з нашого житла. Старші діти ходили в ліс, у поле, на луки. Менші завжди їх нетерпляче чекали, бо знали, що вони принесуть щось пожувати. З лободи дорослі пекли оладки. Якось восени німець заставив маму прати його рушники і дав трішки муки за роботу. Мама з тіткою Настею пішли вбрід через річку, а було вже холодно. Принесли терну, наварили вареників з ним. Як це було смачно – адже дійсно то була мука! На запах (а, може ми голосно раділи вареникам) заглянув у погріб німець і   попросив вареника. Боячись його гніву, мама дала йому вареників. Через деякий час він знову прийшов. Промовляючи: „Гуд, гуд”, протягнув 5 кусочків цукру. Як ми раділи».

Спогади Лідії Григорівни Коршенко та інших дітей воєнного покоління, зібрані учнями Слов’янської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 11, зберігаються в шкільному музеї «Пам'ять» (керівник: Харитонова О.М.). З їх змістом можна ознайомитися за посиланням: http://conferenc2.blogspot.com/2015/05/11.html
30 жовтня 2015 року під час комплексного заліку слухачі курсів підвищення кваліфікації для вчителів суспільних дисциплін представили спогади дітей військового покоління, зібрані ними. Про роботу слухачів курсів пропонуємо дізнатися за посиланням: http://den-vuz.blogspot.com/2015/11/c.html


А. Малишко
МОЄМУ БАТЬКОВІ

Усе пам’ятаю, ніщо не забуто,
Дитинство моє вітряною порою,
Німецькі снаряди вигукують люто,
Зима завива за крутою горою.

Обтесаний півник на новій ворітні,
В дворі, на постої, солдатські двоколки.
І, зорями шиті у синьому квітні,
Верба опускає зелені подолки.

А ти, посивілий, в низенькій хатині
Рівняєш підошву, постукуєш тихо,
Щоб хлопців, не дай бог,— синів твоїх,  нині
Не тронуло горе й безхліб’яне лихо.

…Спочив би на старість. Сини і онуки
Вробили б на хліб і до хліба доволі,
Так знову війна підняла свої руки,
Не руки, а лапи, страшні й похололі.

Над нашою хатою тінь малинова,
Зоря загасає і чайка кигиче,
Без подиху в грудях я жду твого слова,
Мій батьку, мій трударю, хто ж мене  кличе?

Верба обгоріла стоїть, як вдовиця,
А диму полотна багряно-безкраї,
Ворота упали. Усохла криниця.
Мій батьку, мій трударю, хто ж то гукає?

То ж ти мене кличеш крізь ночі заграву,
Крізь кулі й розриви у полі німому,
Де ворог приніс і ганьбу, і неславу,
І голод повзе біля отчого дому.

У снах тебе бачу. А сни на хвилину,
У серці не смуток, а гнів і турбота.
Я вітром повію. Я птицею злину
Чи травкою виросту попід ворота!

Чи краще, як воїн, крізь битви та біди
Із доброю звісткою глянуть до хати,
Щоб радо всміхнулися давні сусіди
І встала назустріч заплакана мати...
1943


Немає коментарів:

Дописати коментар