16 липня 1990
р. – прийняття Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет України.
ІСТОРИЧНІ
ПЕРЕДУМОВИ
1990 рік…
Йшов заключний етап «перебудови» - періоду в історії Радянського Союзу й
України, назва якого походить від політики реформування радянського
суспільства, що була оголошена у квітні 1985 р. на Пленумі ЦК КПРС Генеральним секретарем
ЦК КПРС М.С. Горбачовим.
М.С.
Горбачов та його однодумці сприймали «перебудову» як своєрідну «революція згори»,
яка забезпечить:
-в економіці – перехід від екстенсивних методів
господарювання до інтенсивних;
-у соціальній сфері – поліпшення матеріального
добробуту людей;
-у політиці – демократизацію суспільного
життя;
-у міжнародних відносинах – припинення «холодної
війни» між країнами соціалістичного табору та західної демократії.
Але «революція
згори» привела до результатів, які не очікувалися верхівкою КПРС. Поширення
самостійності державних підприємств, їх перехід на самоокупність та
самофінансування, запроваджені в ході економічної реформи М. Рижкова – Л.
Абалкіна («Закон про державне підприємство (об’єднання)», червень 1987 р.),
спричинили розбалансування економіки. Темпи зростання продуктивності праці
значно відставали від темпів збільшення заробітної плати, джерелом якого було
безконтрольне підвищення цін на продукцію підприємствами-монополістами. Так, у
1990 р. грошові доходи українців зросли на 15,7 % порівняно з 1989 р., тоді як
валовий суспільний продукт знизився на 2,4 %. Це спричинило небувалий тиск на
товарний ринок. Замість обіцяного поліпшення матеріального добробуту українці
отримали інфляцію, товарний дефіцит та черги.
У політичній
сфері «революція згори» майже вийшла з-під опіки московського центру. Вже у
червні 1989 р. в Україні діяло 47 тис. неформальних (тобто створених не за
ініціативою комуністичної партії) організацій, найактивнішими серед яких були
екологічне громадське об’єднання «Зелений світ», історико - просвітнє товариство
«Меморіал», Товариство української мови ім. Т. Шевченка. У вересні 1989 р. у
Києві відбувся установчий з’їзд Народного руху України – суспільно-політичної
організації, яка репрезентувала інтереси майже 280 тис. громадян України та
наполягала на:
-утвердженні
в суспільстві повноцінного політичного плюралізму, багатопартійності;
скасування статті 6 Конституції СРСР (про керівну роль КПРС у житті радянського
суспільства);
-розширенні
суверенних прав Української РСР (радикали на чолі з В. Чорноволом, Л. Лук’яненком,
М. Горинем закликали боротися за вихід України зі складу Радянського Союзу, не
сподіваючись на реформування М. Горбачовим союзної федерації).
Саме
Народний рух України виступив ініціатором утворення опозиційного Демократичного
блоку, який об’єднав 48 неформальних організацій напередодні виборів до
Верховної Ради УРСР та місцевих рад.
Ці вибори,
які проводилися за мажоритарною системою, були альтернативними: на 450 мандатів
до Верховної Ради УРСР претендувало майже 3 тис. кандидатів.
15 травня
1990 р. почала працювати новообрана
Верховна Рада республіки, де помітну роль стала відігравати опозиція.
Депутати, чиї кандидатури були висунуті Демократичним блоком, ті, хто
розподіляв програму цього блоку, утворили опозиційну парламентську фракцію –
Народну раду (125 осіб) на чолі з І. Юхновським. Представники Народної ради,
зокрема представники творчої інтелігенції, майстри слова Д. Павличко, Л. Танюк,
В. Яворівський та ін., очолили 7 з 23 постійних комісій Верховної Ради.
Саме з
ініціативи Демократичного блоку 16 липня 1990 року було прийнято Декларацію про
державний суверенітет України.
Могутнім союзником
національно-демократичних сил став робітничий рух, що розгортався на сході
України з 1989 року. У червні 1990 р. в Донецьку відбувся І з’їзд шахтарів
СРСР, делегати якого рішуче виступили проти існуючої адміністративно-командної
системи господарювання та управління. Рішення з’їзду були підтримані одноденним
страйком 11 липня 1990 року, в якому взяло участь 256 вугледобувних підприємств
України. На мітингах шахтарі-страйкарі висували не лише економічні, а й
політичні вимоги: виведення парткомів з підприємств, націоналізація майна КПРС,
деполітизація правоохоронних органів та ін.
ОСНОВНІ
ПОЛОЖЕННЯ ДЕКЛАРАЦІЇ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ
У Декларації
про державний суверенітет України проголошувалося «державний суверенітет
України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади
Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх
зносинах».
Основні положення:
-Право української нації на самовизначення
Мовою джерел
«I. САМОВИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ
Українська
РСР як суверенна національна держава
розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською
нацією свого невід'ємного права на
самовизначення.
Українська РСР
здійснює захист і охорону національної державності українського
народу.
Будь-які насильницькі
дії проти національної
державності України з боку політичних партій, громадських організацій,
інших угруповань чи окремих осіб переслідуються за законом».
-Принцип народовладдя
Мовою джерел
«II.
НАРОДОВЛАДДЯ
Громадяни
Республіки всіх національностей становлять
народ України.
Народ
України є єдиним джерелом державної влади в Республіці. Повновладдя народу України реалізується на
основі Конституції Республіки як
безпосередньо, так і
через народних депутатів, обраних до Верховної і місцевих
Рад Української РСР.
Від імені
всього народу може виступати виключно Верховна Рада Української РСР. Жодна
політична партія, громадська організація, інше угруповання чи окрема особа
не можуть виступати
від імені всього народу України».
-Розподіл влади на
законодавчу, виконавчу, судову
Мовою джерел
«III. ДЕРЖАВНА ВЛАДА
Українська
РСР є самостійною у вирішенні
будь-яких питань свого державного
життя.
Українська
РСР забезпечує верховенство Конституції та законів Республіки на своїй
території.
Державна
влада в Республіці здійснюється
за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову.
Найвищий
нагляд за точним і
однаковим виконанням законів здійснюється Генеральним
прокурором Української РСР,
який призначається Верховною Радою
Української РСР, відповідальний перед нею і тільки їй
підзвітний».
-Гарантія прав і свобод громадян
Мовою джерел
«IV. ГРОМАДЯНСТВО УКРАЇНСЬКОЇ РСР
Українська
РСР має
своє громадянство і
гарантує кожному громадянину
право на збереження громадянства СРСР.
Підстави набуття
і втрати громадянства
Української РСР визначаються
Законом Української РСР про громадянство.
Всім
громадянам Української РСР гарантуються права і свободи, які передбачені
Конституцією Української РСР ( 888-09 ) і
нормами міжнародного права, визнаними Українською РСР.
Українська РСР
забезпечує рівність перед
законом усіх громадян Республіки
незалежно від походження,
соціального і майнового стану,
расової та національної
приналежності, статі, освіти,
мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і
характеру занять, місця проживання та інших обставин.
Українська
РСР регулює імміграційні процеси.
Українська
РСР виявляє турботу і вживає заходів щодо
охорони і захисту інтересів громадян Української РСР, які перебувають
за межами Республіки».
-Територіальна
недоторканість України, самостійне визначення адміністративно-територіального
устрою
«V.
ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВЕРХОВЕНСТВО
Мовою джерел
Українська
РСР здійснює верховенство на всій своїй території.
Територія
Української РСР в існуючих кордонах є
недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди.
Українська РСР
самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій
Республіки та порядок утворення національно-адміністративних
одиниць».
-Економічна
самостійність
Мовою джерел
«VI. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ
Українська
РСР самостійно визначає свій економічний статус
і закріплює його в законах.
Народ
України має виключне право на володіння, користування і розпорядження
національним багатством України.
Земля, її
надра, повітряний простір, водні та
інші природні ресурси, які
знаходяться в межах
території Української РСР, природні
ресурси її континентального шельфу
та виключної (морської)
економічної зони, весь економічний і
науково-технічний потенціал, що створений на
території України, є власністю
її народу, матеріальною основою
суверенітету Республіки і використовуються з метою
забезпечення матеріальних і
духовних потреб її громадян.
…Підприємства,
установи, організації та об'єкти інших держав і їхніх громадян, міжнародних
організацій можуть розміщуватись
на території Української РСР та
використовувати природні ресурси України згідно з законами Української
РСР.
Українська РСР
самостійно створює банкову
(включаючи зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову,
митну, податкову системи, формує
державний бюджет, а при необхідності
впроваджує свою грошову одиницю.
…Українська
РСР забезпечує захист всіх форм власності».
-Екологічна безпека
України (питання було надзвичайно актуальним, адже пройшло лише 4
роки після аварії на Чорнобильській АЕС).
Мовою джерел
«VII. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА
Українська РСР
самостійно встановлює порядок
організації охорони природи на території Республіки та
порядок використання природних
ресурсів.
Українська
РСР має
свою національну комісію
радіаційного захисту населення.
Українська
РСР має право заборонити будівництво та
припинити функціонування
будь-яких підприємств, установ,
організацій та інших об'єктів,
які спричиняють загрозу екологічній безпеці.
Українська
РСР дбає про екологічну
безпеку громадян, про генофонд народу, його молодого покоління.
Українська
РСР має право на відшкодування збитків, заподіяних екології України діями
союзних органів».
-Право українського
народу на власні збройні сили, внутрішні війська й органи держбезпеки
Мовою джерел
«IX. ЗОВНІШНЯ І ВНУТРІШНЯ БЕЗПЕКА
Українська
РСР має право на власні Збройні Сили.
Українська РСР
має власні внутрішні
війська та органи державної безпеки, підпорядковані
Верховній Раді Української РСР.
Українська
РСР визначає порядок проходження військової служби громадянами Республіки.
Громадяни
Української РСР проходять дійсну військову
службу, як правило, на території Республіки і не можуть використовуватись у військових
цілях за її
межами без згоди
Верховної Ради Української РСР.
Українська
РСР урочисто проголошує про свій намір
стати в майбутньому постійно
нейтральною державою, яка не бере участі
у військових блоках і дотримується
трьох неядерних принципів:
не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї».
Проголошення
позаблокового статусу Української РСР означало вихід з Організації Варшавського
Договору – військово-політичного об’єднання під контролем СРСР.
-УРСР – суб’єкт міжнародного
права
Мовою джерел
«X. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ
Українська РСР
як суб'єкт міжнародного
права здійснює безпосередні
зносини з іншими державами, укладає з ними
договори, обмінюється
дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере
участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для ефективного
забезпечення національних інтересів Республіки
у політичній, економічній,
екологічній, інформаційній,
науковій, технічній, культурній
і спортивній сферах.
Українська
РСР виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно
сприяє зміцненню загального
миру і міжнародної безпеки,
безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та
європейських структурах.
Українська
РСР визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет
загальновизнаних норм міжнародного
права перед нормами внутрішньодержавного права».
Текст
Декларації про державний суверенітет України процитовано за посиланням: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/55-12
ІСТОРИЧНЕ
ЗНАЧЕННЯ ТА НАСЛІДКИ ПРИЙНЯТТЯ ДЕКЛАРАЦІЇ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ
Принципи,
визначені у Декларації про державний суверенітет України, були покладені в
основу законотворчої діяльності Верховної Ради УРСР у 1990 – 1991 рр.
Так, важливим
політичним кроком у національному відродженні України стало прийняття Закону «Про
економічну самостійність Української РСР».
24 жовтня
1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла закон про внесення змін і доповнень до
Конституції УРСР. Згідно зі ст. 71 Основного Закону України встановлювалося, що
«на території Української РСР забезпечується верховенство законів республіки».
Але
прийняття Декларації про державний суверенітет України виявилося несумісним зі
спробами оновлення союзної федерації, які робилися у цей час кремлівським
керівництвом, щоб врятувати Радянський Союз. У грудні 1990 р. IV з'їзд народних депутатів
СРСР фактично відмовився підтримувати декларації про державний суверенітет,
прийняті союзними республіками. Замість цього з'їзд ухвалив постанову «Про
загальну концепцію нового Союзного Договору і поря¬док його укладення», де
наголошувалося на перетворенні СРСР як багатонаціональної держави у
«добровільний рівноправний союз суверенних республік - демократичну федеративну
державу». 16 січня 1991 р Верховна Рада СРСР прийняла постанову про проведення
на території СРСР 17 березня 1991 р. референдуму з питання збереження Союзу РСР
як федерації рівноправних суверенних республік. Такий загальносоюзний
референдум відбувся. Але, за думкою науковців (авторський колектив «Історії держави
і права України» у 2 т. під кер. доктора юридичних наук, професора, академіка
НАН України В.Я. Тація) березневий загальносоюзний референдум не прояснив зміст
нового союзного договору і подальшу долю СРСР Кожна республіка проводила
референдум на свій розум, а деякі навіть відмовилися від нього (Грузія, Литва,
Молдова, Латвія, Вірменія, Естонія)1.
Після референдуму
розпочався так званий «новоогарьовський процес», під час якого йшли переговори
керівників республік з Президентом СРСР М. Горбачовим про новий союзний
договір. 23 квітня 1991 р. учасниками переговорів була підписана «Заява». В
документі декларувалися принципи нового союзного договору і підкреслювалася
необхідність його найскорішого підписання. Але зустрічі учасників переговорів,
що проводилися у травні - липні 1991 р. в Ново-Огарьові виявили значні розходження
між сторонами. Так, керівництво України, посилаючись на Декларацію про
державний суверенітет, заявило про необхідність попереднього обговорення
проекту договору на засіданні Верховної Ради України. Натомість проект союзного
договору (розповсюджено 15 серпня 1991 р.), ухвалений М.С. Горбачовим залишав
фактично недоторканою монополізацію московським центром найважливіших повноважень
і надмірну централізацію прийняття рішень з основних питань державного,
господарського і соціально-культурного будівництва.
Церемонію
попереднього підписання союзного договору було призначено на 20 серпня 1991 р.
Але 19 серпня 1991 р. в країні сталася спроба державного перевороту. Було
проголошено владу антиконституційного Державного комітету з надзвичайного стану
(ДКНС), члени якого заявили про свій намір зберегти централізовану союзну державу.
Проте змова була придушена. Невдала спроба державного перевороту прискорила
розпад Союзу РСР та спонукала народних депутатів Верховної Ради УРСР прийняти Акт проголошення незалежності України.
Немає коментарів:
Дописати коментар